Чому Захід панує - натепер

Константинопольці казали, що чума прийшла з Етіопії, й більшість істориків із цим згодні. Бацила еволюціювала, мабуть, поблизу африканських Великих озер багато раніше 541 року й набула ендемійного характеру серед бліх на чорних щурах у етіопійському високогір'ї. Торгівці, що подорожували Червоним морем, протягом років заносили до Єгипту, мабуть, багато етіопійських щурів, але, позаяк блохи — носії чуми активні лише за температур між 59 та 68°F, єгипетська спека принаймні до кінця 530-х років створювала епідеміологічний бар'єр.

Що сталося потім, поки що неясно. Деревні кільця вказують на кілька років незвичного холоду, водночас візантійські та англосаксонські спостерігачі неба побачили велику комету. Дехто з істориків припускає, що її хвіст створив порохову вуаль, що знизила температуру та випустила чуму на волю. Інші вважають відповідальним за зниження температури вулканний попіл. Ще інші відкидають будь-який стосунок до порохових вуалей та вулканів.

Попри все сказане, спад суспільного розвитку Заходу в шостому сторіччі не спричинили ані комети, ані стратегія, ані навіть слабка мораль. Фундаментальну відмінність між Сходом та Заходом, що визначала вплив війни та хвороби на розвиток, складали карти, а не хлопці. Економіка Юстиніяна почувалася непогано, єгипетські та сирійські господарства були продуктивні, як ніколи, а торгівці все ще доправляли зерно та оливкову олію до Константинополя. Однак Захід не мав нічого подібного до нового пограниччя з рисовими полями, що стрімко розвивалося на Сході. Коли Вень-ді завоював північний Китай, він розгорнув щонайменше 200 000 війська; у розпал італійської війни, 551 року, Юстиніян зміг зібрати лише 20 000 вояків. Перемоги Вень-ді дали змогу захопити величезне багатство, тоді як Юстиніян завоював лише бідніші й часто спустошені війною землі. Якби вона мала на те кілька поколінь, наново об'єднана Римська імперія, можливо, знову перетворила б Середземномор'я на торгівельну супермагістраль, відкрила б нове економічне прикордоння й обернула б напрям суспільного розвитку. Але Юстиніян таких розкошів не мав.

Географія ще до початку прирекла Юстиніянову марнославну реконкісту на поразку, а всі його зусилля лише погіршували ситуацію. Римське військо перетворило Італію на пустку, а торгівці, що його годували, розносили щурів, бліх та смерть по всім Середземномор'ї[210]. Після 546 року чума послабла, але бацили вкорінилися й приблизно до 750 року жоден рік не минав без того, щоб десь не відбувся сплеск хвороби. Населення поменшало десь на третину. Так само, як це сталося на чотириста років раніше, коли старосвітовий обмін вивільнив епідемії, масова смертність спочатку зрикошетувала на користь деяким людям — коли працівників поменшало, платня тих, хто вижив, побільшала. Але, звичайно, це лише ускладнило життя багатих (у на диво нехристиянській репліці вбік, єпископ Йоан Ефеський 544 року скаржився, що всі ці смерті зробили ціни на прання просто жахливими). Юстиніян зреагував на це, зафіксувавши платню на дочумних рівнях. Це, очевидно, закінчилося нічим. Землю було полишено, міста зсідалися, податків меншало, інституції розпадалися. Невдовзі погіршання відчули всі.