Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее научное » Чому Захід панує - натепер
Чому Захід панує - натепер - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чому Захід панує - натепер

Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:

У пропонованій книжці автор, відомий американський історик, захопливо й невимушено подає власну концепцію розвитку світової цивілізації. Його потрактування перебігу подій минулого цілком оригінальне й рясніє парадоксами, а прогнози на майбутнє здатні спричинити палку дискусію. Книжку призначено і фахівцям, і широкому загалові читачів, що цікавляться світовою історією.
1 ... 153 154 155 156 157 158 159 160 161 ... 335
Перейти на страницу:

Нащадки великих китайських родин ламали кістки, граючи в кочівничу гру поло. Всі вчилися сидіти по центральноазійськи, на стільцях, а не на матах. Стильні пані відвідували святилища екзотичних релігій, як-от зороастризму чи християнства, що їх схід побачив завдяки центральноазійським, іранським, індійським та арабським торгівцям, що юрмилися в китайських містах. Дослідження ДНК 2007 року засвідчили, що такий собі Юй Хун, похований 592 року в Тайюані в північному Китаї, був насправді європейцем (хоча досі неясно, чи він сам подолав весь шлях від західного до східного краю степів, чи його предки пересувалися поступово).

Світ У був продуктом об'єднання Китаю 589 року, що нав'язало півдневі потужну державність та відкрило величезний простір південному економічному розвиткові. Це пояснює, чому східний суспільний розвиток зростав так швидко, але це лише половина пояснення того, чому 541 року східний та західний рахунки перетнулися. Аби дати повну відповідь, ми маємо знати, чому західний суспільний розвиток далі спадав.

Останні зі своїх родів

 а позір видається, що відродження Заходу в шостому сторіччі було подібне до відродження Сходу. У кожному з осередків розпалася величезна давня імперія, залишивши меншу імперію, що претендувала на законне врядування в усьому регіоні, та гроно "варварських" королівств, що такі претензії ігнорували (рис. 7.3). Після катастроф п'ятого сторіччя Візантія підсилила свої прикордонні смуги й мала відносний спокій. На 527 рік, коли трон посів новий імператор на ім'я Юстиніян, всі ознаки були позитивні.

Історики часто називають Юстиніяна останнім римлянином. Він володарював із шаленою енергією, ретельно зревізував адміністрацію, зміцнив податки й перебудував Константинополь (величний храм Ая-Софія є частиною його спадщини). Він працював як демон. Деякі критики вважали, що він справді був демоном. Вони стверджували, що, як якийсь голівудський вампір, він ніколи не їв, не пив, не спав, хоча мав ненаситні сексуальні апетити. Дехто навіть казав, що бачив, як його голова літала окремо від тіла, коли він вночі блукав коридорами.

Справжнім рушієм Юстиніяна була, згідно з плітками, його дружина Теодора, що мала ще гіршу репутацію, ніж У Цзетянь. Перш ніж одружитися з Юстиніяном, Теодора була акторкою (у стародавні часи цей евфемізм означав проституцію). Ходили чутки, що її сексуальна енергія була навіть більшою, ніж його; що одного разу вона перекохалася з усіма гостями, що були на вечірці, а потім, виснаживши їх, опрацювала тридцять їхніх служників; що вона мала звичку скаржитися на те, що Бог дав їй лише три отвори. Хай там як, але вона була справжньою імператоркою. Наприклад, коли 532 року аристократи, що чинили опір Юстиніяновим податкам, намагалися спонукати повсталих спортивних фанатів його скинути, саме Теодора відвернула його втечу "Кожен, хто народився, має померти, — сказала вона, — але я не хочу дожити до дня, коли до мене не звертатимуться "Ваша величносте"[208]. Якщо ти шукаєш безпеки, чоловіче, це легко... але найкращий саван пурпурний" [пурпур — королівський колір]. Юстиніян зібрав себе докупи, спорядив військо й ніколи не озирався назад.

Вже наступного року Юстиніян відрядив свого полководця Велізарія відвойовувати в вандалів північну Африку. За шістдесят п'ять років до того кораблі з грецьким вогнем розвіяли з димом візантійські надії відбити Картаген, але тепер настала черга вандалів зазнати поразки. Велізарій пройшов усю північну Африку, потім пересунувся на Сицилію. Там він розбив готів і Різдво 536 року святкував у Римі. Все було чудово. Але на 565 рік, рік смерти Юстиніяна, повернення земель зупинилося, імперія збанкрутіла, а суспільний розвиток Заходу впав нижче східного. Що було не так?

Згідно з секретарем Велізарія Прокопієм, що залишив оповідь під назвою Таємна історія, в усьому були винні жінки. Прокопій створив закрутисту конспіраційну теорію, варту пера конфуційських державних службовців імператорів У За словами Прокопія, Велізарієва дружина Антоніна була найближчою подругою імператорки Теодори й її партнеркою в бучних сексуальних розвагах. Аби відвернути увагу Юстиніяна від цілком правдивих пліток про Антоніну (і про себе), Теодора очорнила Велізарія в його очах. Переконаний, що Велізарій готував проти нього заколот, Юстиніян відкликав його. Через це візантійська армія, втративши полководця, зазнала поразки. Юстиніян відправив Велізарія назад рятувати ситуацію, потім параноя відновилася, й він повторив весь дурний цикл (і так кілька разів).

вернуться

208

"Кожен, хто народився...": Procopius, History of the Wars 1.24. Плітки про Юстиніянових демонів та Теодорині отвори походять від того самого автора, Secret History 12.20 and 9.18.

1 ... 153 154 155 156 157 158 159 160 161 ... 335
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)