Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Великий канал функціював як штучне Середземне море. Він змінив східну географію, й Китай нарешті дістав водний шлях, подібний до того, що давав перевагу стародавньому Римові. Дешевий південний рис годував урбаністичний вибух на півночі. "Сотні будинків, тисячі будинків — як велика шахова дошка"[203], — писав поет Бо Цзюй-і про Чанань, що знову став столицею Китаю. Він простягся на тридцять квадратових миль "як величезне поле, засаджене рядами капусти". Мільйон мешканців юрмилися на трисмугових бульварах, уп'ятеро ширших за П'яту авеню в Нью-Йорку. І Чанань не був чимось унікальним: Лоян був приблизно вдвічі меншого розміру, а з десяток інших міст мали стотисячне населення.
Проте відродження Китаю було палицею на два кінці, бо злиття північної державної влади та південного рисового прикордоння мало дві сторони медалі. З одного боку, новопостале чиновництво організовувало та забезпечувало охорону міських ринків, що збагачували селян та торгівців і підштовхували суспільний розвиток вгору. З іншого — надмірне адміністрування гальмувало розвиток, заважало селянам та торгівцям та регулювало кожну деталь торгівлі. Чиновники встановлювали ціни, казали людям, коли купувати та продавати, і навіть втручалися у спосіб життя торгівців (вони, наприклад, не могли їздити верхи, це було надто велично для якихось там крамарів).
Державні службовці постійно ставили політику попереду економіки. Замість дозволити людям продавати та купувати реальне майно, вони зберегли систему Сяовеня, оголосили всю землю власністю держави й просто позичали її землеробам. Так вони примушували селян реєструватися як платників податків і тримали під контролем могутніх землевласників, але обплутали все червоною стрічкою. Протягом багатьох років історики припускали, що такі земельні закони говорять нам про ідеологію більше, ніж про реальність. Безперечно, міркували науковці, жодна передмодерна держава не могла впоратися з такою кількістю паперів[204]. Проте документи, що завдяки посушливому кліматові збереглися в Дуньхуані на краю пустелі Гобі, свідчать, що чиновники восьмого сторіччя справді дотримувалися цих правил.
Звичайно, землероби, землевласники та спекулянти знаходили способи обійти правила, проте державна служба стабільно зростала, заповнювала гори документів і сама зазнала революційних змін. Теоретично від часів Хань вступні іспити робили адміністрацію заповідником найкращих та найблискучіших освічених людей Китаю, однак на практиці аристократичні родини завжди спромагалися перетворити високу посаду на привілей від народження. Втім у сьомому сторіччі результати іспитів справді стали єдиним критерієм успіху. Якщо припустити (як багато хто), що віршування та цитування класичної літератури є найліпшими провідниками до адміністративного таланту, можна з певністю сказати, що китайський спосіб добору людей на державну службу найраціональніший з усіх, відомих в історії[205].
Коли монополія аристократії на високі посади дещо послабшала, для освіченої верстви адміністративні призначення стали найпевнішим шляхом до багатства та впливу, відтак конкуренція за потрапляння на державну службу пожорсткішала. У деякі роки іспити спромагався скласти менше ніж один кандидат зі ста, і є чимало сумних та кумедних оповідей про чоловіків, що намагалися скласти іспити десятками років. Амбітні родини наймали вчителів, майже так, як батьки роблять тепер, аби підлітки подолали іспити, що добирають охочих потрапити до найбажаніших університетів, а нововинайдені друкувальні машини пресували тисячі книжок з практичними запитаннями. Деякі кандидати вдягали "шахрайські сорочки" зі взірцевими есеями, написаними на тканині. Позаяк оцінки дуже сильно залежали від літературних творів, кожен молодик квапливо ставав поетом, а позаяк віршуванням займалися так багато високих розумів, цей час став золотим віком китайської літератури.
Іспити спричинили безпрецедентну суспільну рухливість освіченої еліти, і дехто з істориків навіть говорить про піднесення чогось на кшталт "протофемінізму", коли нова відкритість поширилася на ґендерні стосунки. Цю тенденцію не варто перебільшувати, адже за тисячу років до того нікого б не здивували поради жінкам у Дідусевих родинних настановах, одній з найвідоміших збережених книжок восьмого сторіччя:
203
"Сотні будинків...": Bai Juyi, translated in Waley 1961, p. 161. The poem dates to 827.
204
Саме так, "папери" — правильне слово. Справжній папір, винайдений в Китаї в часи Хань, у сьомому сторіччі став загальновживаним.
205
Коли Британія у 1880-і роки реорганізовувала свою державну службу, вона свідомо ввела такі самі іспити: перш ніж відряджати молодих людей до Індії врядувати, їх перевіряли на знання грецької та латинської класики. Британських державних службовців називають мандаринами навіть тепер. Консерватори дев'ятнадцятого сторіччя бачили в іспитах частину зловісної змови з метою "закитаювати" Британію.
206
"Молода служить...": Family Instructions of the Grandfather, translated in Ebrey 1996, p. 127.