Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Водночас нові взірці посагу та ліберальне (принаймні порівняно з конфуційськими ідеями) буддійське ставлення до здібностей жінок дали найбагатшим жінкам змогу в певних межах ігнорувати дідусеві настанови. Візьмімо У Цзетянь, що була буддійською черницею, потім (у тринадцятирічному віці) стала наложницею в імператорському гаремі, а згодом молодшою дружиною імператорового сина. Згідно з плітками, У ходила колами навколо свого дурнуватого легковажного чоловіка й врядувала з-поза бамбукової завіси. А коли 683 року її чоловік дуже зручно помер, У, за припущеннями, отруїла очевидного спадкоємця, потім позбулася двох власних синів (одного по шістьох тижнях, другого по шістьох роках). 690 року вона відсунула бамбукову завісу й стала єдиною жінкою, що будь-коли врядувала в Китаї від свого власного імени.
У певному сенсі У була крайньою протофеміністкою. Вона заснувала дослідницький інститут, написала Збірку біографій знаменитих жінок і шокувала консерваторів, коли очолила процесію жінок до гори Тай під час найсвященнішого китайського ритуалу Офірування Небу. Однак сестринство теж мало свої межі — коли старша дружина та улюблена наложниця її чоловіка стали загрозою маневрам У на шляху до вершини, вона (знов за припущеннями) задушила власне немовля, звинуватила своїх суперниць, а потім покарала їх відтинанням рук та ніг і втопленням у кубі з вином.
Буддизм У був так само суперечливий, як її протофемінізм. Вона, безперечно, була побожною, оголосила поза законом м'ясні магазини, особисто вийшла за межі Чананю назустріч ченцеві, що повернувся з Індії, де збирав священні тексти. Водночас вона нещадно експлуатувала релігію заради політичних інтересів. 685 року її коханець, інший чернець, "знайшов" текст під назвою Сутра великої хмари, що передвіщав піднесення жінки особливої величі, яка має стати загальною володаркою. У взяла титул Майтрея (Майбутнє) Незрівнянна. Згідно з легендою, прекрасна статуя Будди Майтрея в Лунмені має її обличчя.
Стосунки У з державною службою були так само складні. Вона віддавала вступним іспитам перевагу над родинними зв'язками, проте конфуційські джентльмени-науковці, чиї переваги таким чином було гарантовано, пристрасно ненавиділи свою володарку, а вона відповідала їм таким самим почуттям. У звільняла науковців, а вони у відповідь писали офіційні історії, де вона уособлювала всі негаразди, пов'язані з перебуванням жінок при владі.
Але навіть вони не могли замовчати велич її володарювання. Вона командувала мільйонною армією та ресурсами, потрібними, аби відрядити її вглиб степів. Вона залучала здебільшого людей з імперії та офіцерів з верхівки суспільства, що було подібне радше до римської армії, ніж до Хань. Це могло настрахати внутрішніх суперників, але ретельні перестороги утримували командирів лояльними. Будь-якому офіцерові, що без дозволу кудись пересував хоча б десятьох людей, загрожував рік тюрми. Кожен, хто зрушував з місця полк, ризикував бути задушеним.
Армія поширила китайське врядування на північний схід, до північно-східної та центральної Азії далі, ніж будь-коли раніше. 648 року вона навіть вторглася до північної Індії й китайська "м'яка" влада сягнула ще далі. У другому-п'ятому сторіччях Індія як культурний центр тяжіння затьмарювала Китай, її місіонери та торгівці поширювали буддизм по всіх усюдах, еліти новосформованих південно-східних азійських держав разом з релігією переймали індійське вбрання та письмо. Однак у сьомому сторіччі вони почали відчувати й китайський вплив. У південно-східній Азії утворилася окрема індокитайська цивілізація, китайські буддійські школи формували й індійське мислення, а панівні класи новопосталих держав Кореї та Японії переймали буддизм цілковито від Китаю. Вони мавпували китайський одяг, планування міст, кодекси законів та письмо й підтримували свою владу заявами про схвалення китайських володарів та походження від них.
Складником привабливости китайської культури була її відкритість до чужих ідей та здатність перетворити їх на щось нове. Багато найвпливовіших людей світу У могли простежити своє походження до степових кочівників, що мігрували до Китаю, й підтримували зв'язки зі степовою магістраллю, що з'єднувала Схід із Заходом. Внутрішньоазійські танцівники та лютністи заполонили Чанань, де модниці вбиралися в перські сукні з туго зашнурованими корсажами, складчастими спідницями та довгими вуалями. Справжні прихильники нових віянь неодмінно мусили мати за брамників "диявольських рабів" зі східної Африки. Один з власників холодно зазначив, що "якщо вони не помруть, їх можна тримати, і після тривалого часу вони починають розуміти людську мову, хоча й не можуть нею говорити"[207].
207
"якщо вони не помруть...": Zhu Yu, Conversations in Pingzhou 1,119, translated in Duyvendak 1949, p. 24.