Історія ГУЛАГу

Можна з певністю стверджувати, що вплив злодіїв на табірне життя був дуже великим. Їхній жаргон, такий відмінний від звичайної російської, що вважається майже іншою мовою, став найважливішим засобом спілкування у таборах. Незважаючи на те що знаменитий кримінальний жаргон передусім є багатою і складною лайкою, його словник, укладений у 1980-ті роки (який переважно залишився таким самим, яким був у 1940-ві), також включає і сотні слів для позначення звичайних предметів, зокрема одягу, частин тіла, предметів домашнього вжитку, які є цілковито відмінними від відповідних російських слів. Для позначення предметів особливого зацікавлення — грошей, проституток, злодіїв і крадіжок — він має буквально десятки синонімів. Поряд із словами на позначення злочинної діяльності взагалі (серед них «по музыке ходить»), є також багато конкретних термінів для крадіжок: вокзальна крадіжка («держать садку»), автобусна крадіжка («марку держать»), незапланована крадіжка («идти на шальную»), крадіжка вдень («денник»), злодій, який краде з церков («клюквенник»), та багато інших[1044].

Засвоєння «блатного слова» — іноді воно ще зветься «блатная музыка» — являло собою ритуальний «вступний курс», який проходили майже всі в’язні, хоча і не завжди з власної волі. Одна жінка — політичний в’язень пише:

«Найтяжче в такому таборі винести постійну лайку і образи… ту огидну мову, якою користуються злодійки, абсолютно неможливо терпіти через її непристойність; здається, що між собою вони здатні розмовляти тільки найнижчими і найлайливішими словами. Коли вони починали так лаятися і клястися, ми їх так ненавиділи, що казали одна одній: "Якби вона умирала поряд зі мною, я б їй і краплі вони не дала"»[1045].

Інші намагалися аналізувати цей жаргон. Ще 1925 року один із соловецьких в’язнів міркував над походженням цього багатого лексикону у статті, яку він написав для табірного журналу «Соловецкие острова». Деякі з цих слів, відзначав він, просто відображають злодійську мораль: лексика, пов’язана з жінками, наполовину непристойна, наполовину хворобливо сентиментальна. Деякі зі слів отримали своє значення завдяки контексту реалій: злодії використовували слово «стукать» замість «говорить», так сталося тому, що в’язні у тюрмах перестукувалися між собою через стіни[1046]. Інший колишній в’язень відзначає велику кількість слів, які, очевидно, походять з івриту або ідишу — наприклад, «шмон» (обшук), «мусор» (міліціонер), «фраер» (не-злодій, також роззява)[1047]. Можливо, у цьому відбилося значення для кримінального світу південного портового міста Одеси — колишньої столиці російської контрабанди, в якому проживало багато євреїв.

Час від часу адміністрація таборів намагалася навіть викорінити жаргон. 1933 року начальник Дмитлагу наказав своїм підлеглим «вжити належних заходів» для того, щоб в’язні — а також охоронці і табірна адміністрація — припинили вживання злодійського жаргону, який «зараз є загальновживаним, навіть в офіційних листах і промовах»[1048]. Про результати цього починання жодних даних немає.