Чому Захід панує - натепер

Протягом наступних вісімдесяти років християнами стали решта населення. Аристократи приватизували найвищі церковні посади, а церква разом з державою грабували язичницькі храми імперії — це був, мабуть, найбільший перерозподіл багатства, що коли-небудь бачив світ. Християнство було саме тою ідеєю, що була на часі. Король Вірменії навернувся до християнства у 310-х роках, володар Ефіопії у 340-ві, королі Персії цього не зробили, але, мабуть, через те, що іранський зороастризм все одно еволюціював у тому самому напрямі, що й християнство.

Видається, що китайський буддизм мав пройти такі самі найвищі точки. На рис. 6.9 він торкається позначки в мільйон послідовників близько 400 року, але, позаяк умови на півночі та півдні Китаю дуже відмінні, зростання віри мало в цих регіонах різні наслідки. На неусталеній півночі буддисти прагнули заради безпеки групуватися в столицях, що зробило їх дуже вразливими щодо королівського тиску. Близько 400 року найсильніша держава, Північна Вей, встановила урядовий відділ з нагляду за буддистами, а 446 року почала їх переслідувати. І навпаки, в південному Китаї, замість зосереджуватися в столиці Цзянькані, буддійські ченці розсіялися по долині Янцзи, де потужні аристократи захищали їх від двору, й могли примушувати імператорів робити поступки. 402 року імператор навіть визнав, що ченці не повинні йому вклонятися.

З рисунка 6.9 випливає, що в Китаї близько 500 року могло бути 10 мільйонів буддистів, і, коли нова віра досягла другої найвищої точки, володарі (в північному та південному Китаї однаково) прийняли таке саме рішення, як Константин, і змарнували багатство, податки та гонори на лідерів пастви. На півдні щиро побожний імператор У-ді підтримав величезні буддійські фестивалі, заборонив жертвопринесення тварин (натомість люди мали споживати імітації з тіста) й відрядив посланців до Індії збирати священні тексти. У відповідь буддійська єрархія визнала У-ді Бодгісатвою, рятівником та визвольником свого народу. Королі північної Вей зробили ще кращу оборудку, затвердили право обирати власних головних ченців, а потім ченці оголосили королів реінкарнацією Будди. Константин міг би позаздрити.

Терплячість та смиренність не спричинили занепаду та загибелі Сходу чи Заходу. Певною мірою занепади та загибелі відбувалися за сценарієм, написаним на Заході близько 1200 року до н. е., коли поширювання осередку започаткувало ланцюг неконтрольовних подій. Проте близько 160 року н. е. сама шкала суспільного розвитку переписала сценарій і странсформувала географію, коли постав зв'язок між Сходом та Заходом через центральну Азію та старосвітовий обмін мікробами та мігрантами.