Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Агенція АНБ володіла колосальними ресурсами і задіювала величезну мережу, щоб відловлювати в певному регіоні безліч мобільних розмов одночасно. Кожна окрема розмова вичленялась і піддавалася цифровій обробці за допомогою комп’ютерів, запрограмованих реагувати на певні слова, наприклад, «терорист» або «Калашников». Якщо подібне слово траплялося, комп’ютер автоматично посилав сигнал тривоги, після чого який-небудь оператор підключався і прослуховував розмову, щоб визначити, становить вона інтерес чи ні.
Ідентифікувати конкретний мобільний телефон було складніше. За допомогою винятково чутливої апаратури АНБ могла концентруватися на певному районі, вичленяти і прослуховувати розмови. Техніка була простою, але не стовідсотково надійною. Вихідні розмови особливо погано піддавалися ідентифікації, тоді як засікти вхідну розмову було легко, оскільки вона починалася з набору потрібного номера, завдяки чому розпізнається сигнал.
Різниця в підході Трійці і АНБ до питання прослуховування мала економічний характер. В АНБ був річний бюджет у кілька мільярдів американських доларів, близько 12 000 постійно працюючих агентів і доступ до найновітніших технологій в галузі комп’ютерів і телефонії. Трійця ж мав фургон приблизно з тридцятьма кілограмами електронного устаткування, більша частина якого була зібрана руками Боба Собаки. Агенція АНБ могла, за допомогою глобального спостереження із супутників, фокусувати виключно чутливі антени на конкретній будівлі в будь-якій точці світу. У Трійці ж була сконструйована Бобом Собакою антена з радіусом ефективної дії приблизно 500 метрів.
Маючи таку техніку в своєму розпорядженні, Трійці доводилося припарковувати фургон на Бергсґатан або на якійсь іншій з довколишніх вулиць і на превелику силу калібрувати устаткування доти, доки воно ідентифікує мобільний телефон прокурора Ріхарда Екстрьома за його номером, який телефону замінює відбитки пальців. Позаяк шведської мови Трійця не знав, йому доводилося через інший мобільний телефон направляти розмови додому до Чуми, який займався безпосередньо прослуховуванням.
Протягом п’яти діб Чума до нестями слухав величезну кількість вхідних і вихідних розмов поліцейського управління і навколишніх будівель. Він слухав про деталі здійснюваних розслідувань, про плановані любовні побачення і записував на магнітофон безліч розмов, що містили різні дурниці. На п’ятий день, пізно увечері, Трійця надіслав сигнал, який цифровий дисплей відразу ідентифікував як мобільний номер прокурора Екстрьома. Чума зафіксував параболічну антену на точній частоті.
Система RFTS була в основному розрахована на вхідні розмови. Антена Трійці просто перехоплювала виклики мобільного номера Екстрьома, що посилалися в ефір з будь-якої точки Швеції.
Оскільки Трійця тепер міг почати записувати на плівку розмови Екстрьома, він зафіксував і голос прокурора, який повинен був обробляти Чума.
Чума пропустив цифровий запис голосу Екстрьома через програму, яка називалася VPRS, що розшифровувалося як Voiceprint Recognition System.[49] Він виділив з півтора десятка часто подибуваних слів, наприклад «о’кей» або «Саландер». Отримавши п’ять окремих прикладів одного слова, він досліджував, скільки часу йшло на їх вимовляння, якими були тембр голосу і величина частоти, як розставлявся наголос та безліч інших відмітних ознак. У результаті з’явилася графічна крива, і тим самим Чума дістав можливість прослуховувати і вихідні розмови прокурора Екстрьома: його парабола постійно виловлювала розмови, в яких повторювалася графічна крива Екстрьома для десятка часто вживаних слів. Техніка не була досконалою, але приблизно п’ятдесят відсотків дзвінків, які Екстрьом робив зі свого мобільного телефону з будь-якого місця поблизу від поліцейського управління, прослуховувалося і записувалося на плівку.
На жаль, техніка мала один очевидний недолік. Щойно прокурор Екстрьом покидав поліцейське управління, Трійця не мав змоги прослуховувати його телефон, якщо не знав, де той знаходиться, і не міг припаркуватися десь поблизу.
Діставши повноваження з найвищої інстанції, Торстен Едклінт зміг нарешті створити маленький оперативний підрозділ на законних підставах. Він відібрав чотирьох співробітників, свідомо віддаючи перевагу молодим талантам з досвідом служби у звичайній поліції, відносно недавно запрошеним до ДПУ/Без. Двоє з них раніше працювали у відділі боротьби з шахрайством, один — у фінансовій поліції, ще один — у відділі боротьби з насильницькими злочинами. Їх запросили в кабінет до Едклінта і забезпечили інформацією про характер завдання і необхідність дотримуватися цілковитої секретності. Едклінт наголосив, що розслідування проводиться на пряму вимогу прем’єр-міністра. Начальником нового підрозділу стала Моніка Фігуерола, яка взялася до керівництва розслідуванням з хваткою, що відповідала її зовнішності.
49
Система розпізнавання мови.