Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Янерюд зблід.
— Він працював у чомусь, що називалося «Секцією для спецаналізів», — сказав Мікаель. — Що вам про неї відомо?
— Нічого… Я хочу сказати, що саме вони й займалися перебіжчиком.
— Так. Але, погодьтеся, цікаво, що їх немає ніде в організаційній структурі СЕПО.
— Та це ж абсурд…
— Справді, чи не так? Як ви домовлялися про зустрічі? Вони телефонували вам чи ви їм?
— Ні… На кожній зустрічі обговорювалося місце і час наступної.
— Що відбувалося, якщо вам потрібно було з ними зв’язатися? Наприклад, щоб змінити час зустрічі або що-небудь подібне.
— У мене був номер телефону, за яким я міг зателефонувати.
— Який номер?
— Чесно кажучи, не пам’ятаю.
— Чий то був номер?
— Не знаю. Я ним жодного разу не скористався.
— Гаразд. Наступне питання… кому ви передали цю справу?
— Що ви маєте на увазі?
— Коли Фельдін пішов у відставку, хто посів ваше місце?
— Не знаю.
— Ви писали якийсь звіт?
— Ні, адже справа була таємною. Мені навіть не дозволяли нічого записувати.
— І ви не інформували якого-небудь наступника?
— Ні.
— Що ж сталося?
— Ну… Фельдін пішов у відставку, поступившись місцем Уле Ульстену. Мені сказали, що нам слід почекати до наступних виборів. Тоді Фельдіна знов обрали, і наші зустрічі поновилися. Потім на виборах вісімдесят другого року перемогли соціалісти. Гадаю, що Пальме підібрав когось мені на зміну. Я ж почав працювати в міністерстві закордонних справ і став дипломатом. Мене направили до Єгипту, а потім до Індії.
Мікаель ще кілька хвилин розпитував, хоча, проте, був переконаний, що вже вивідав усе, що міг повідомити Янерюд. Три імені.
Фредрік Клінтон.
Ханс фон Роттінґер.
І Еверт Гульберґ — людина, що застрелила Залаченка.
«Клуб Залаченка».
Подякувавши Янерюду за інформацію, Мікаель узяв таксі і поїхав назад до центрального вокзалу. Лише сидячи в таксі, він опустив руку в кишеню піджака і вимкнув магнітофон. О пів на восьму вечора неділі він приземлився в Арланді.
Еріка Берґер задумливо роздивлялася картинку на екрані комп’ютера. Потім крізь стіну скляної клітки обвела поглядом напівпорожню редакцію. У Андерса Хольма був вихідний день. Вона не помічала, щоб хто-небудь виявляв до неї цікавість, неприховано або нишком. У неї не було причин підозрювати, що хтось із співробітників редакції хоче їй нашкодити.
Повідомлення надійшло хвилину тому. Відправником значився «redax@aftonbladet.com», і Еріка здивувалася, чому саме «Афтонбладет». Адресу явно було сфальсифіковано. Тексту в листі взагалі не було, замість нього надійшла фотографія у форматі jpg, яку Еріка відкрила у «Фотошопі».
Знімок був порнографічним і зображував голу жінку з неймовірно величезними грудьми і повідцем на шиї. Вона стояла рачки, і її трахали ззаду.
Обличчя жінки замінили. Автор очевидячки не став утрудняти себе ретушшю, просто вклеївши замість оригінала обличчя Еріки Берґер. Фотографію взяли з її старих статей у «Міленіумі», які можна було скачати з Мережі.
Внизу знімка за допомогою текстового файлу «Фотошопу» було написано одне слово.
Шльондра.
Вона отримувала вже дев’яте анонімне повідомлення, що містило слово «шльондра», і відправником щоразу було яке-небудь з великих медійних підприємств Швеції. До неї вочевидь прив’язався якийсь кіберманіяк.
Прослуховування телефонів належало до тих справ, які за допомогою комп’ютера здійснювати досить складно. Для Трійці не склало труднощів локалізувати кабель домашнього телефону прокурора Екстрьома; проблема ж полягала в тому, що Екстрьом рідко або, швидше, взагалі ніколи не користувався ним для розмов, що стосувалися роботи. Встановлювати підслуховуючий пристрій на робочий телефон Екстрьома в поліцейському управлінні Трійця навіть не намагався: для цього потрібний такий глобальний доступ до шведської кабельної мережі, якого він не мав.
Зате Трійця з Бобом Собакою майже тиждень присвятили спробам ідентифікувати і вичленити мобільний телефон Екстрьома на фоні завад від приблизно двохсот тисяч інших мобільних телефонів у радіусі кілометра від поліцейського управління.
Трійця з Бобом Собакою скористалися системою, що називалася RFTS.[47] Про неї, у принципі, знав багато хто. Її розробила американська агенція АНБ,[48] і вона використовувала невідому кількість супутників, які вели точкове спостереження за здатними викликати особливий інтерес вогнищами криз і столицями по всьому світу.
47
RFТS (Random Frequency Tracking System) — система моніторингу оптичних волокон.
48
Агенція національної безпеки.