Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Зрозуміло.
— За два періоди перебування при владі Фельдін потім про цю справу практично нічого не чув. Правда, він зробив дещо винятково мудре. Він наполіг на тому, щоб у таємницю посвятили держсекретаря, який мав функціонувати як go between[46] між Об’єднаною адміністрацією міністерств і тими, хто охороняв Залаченка.
— Он як?
— Держсекретаря звуть Бертіль К. Янерюд, йому зараз шістдесят три роки, і він є генеральним консулом Швеції в Амстердамі.
— Дідько.
— Усвідомивши всю серйозність попереднього слідства, Фельдін сів і написав листа Янерюду.
Соня Мудіґ передала через стіл конверт.
Дорогий Бертіль.
Таємниця, яку ми обоє захищали, коли я очолював уряд, стала зараз об'єктом пильної уваги. Людини, котрої ця справа стосувалася, вже немає серед живих, і завдати шкоди їй не можна. Зате можуть постраждати інші люди.
Украй важливо отримати відповіді на необхідні питання.
Той, хто доставить цього листа, працює неофіційно і має мою довіру. Я прошу тебе вислухати його розповідь і відповісти на питання, які він поставить.
Залучи свою знамениту розсудливість.
ТФ
— У листі, отже, мається на увазі Єркер Хольмберґ.
— Ні. Хольмберґ попросив Фельдіна не зазначати імені. Він пояснив, що не знає, хто саме поїде до Амстердама.
— Ви хочете сказати…
— Ми з Єркером усе обговорили. Ми з ним уже ходимо по такій тонкій кризі, що нам потрібні радше весла, ніж «кішки». У нас немає жодних повноважень для того, щоб їхати до Амстердама і допитувати генерального консула. А ви цілком можете поїхати.
Мікаель склав лист і вже почав засовувати його в кишеню піджака, коли Соня Мудіґ досить міцно схопила його за руку.
— Інформацію за інформацію, — сказала вона. — Ми хочемо знати, що Янерюд вам розповість.
Мікаель кивнув. Соня Мудіґ підвелася.
— Зачекайте. Ви сказали, що до Фельдіна приходило двоє людей із СЕПО. Одним був керівник. А хто другий?
— Фельдін зустрічався з ним лише раз і не міг пригадати його імені. Жодних записів під час зустрічі не велося. Він пам’ятає, що той був худий, з тонкими вусиками. Щоправда, його відрекомендували як начальника «Секції для спецаналізів» чи чогось подібного. Фельдін потім дивився організаційну структуру СЕПО, але такого відділу виявити не зміг.
«Клуб Залаченка», — подумав Мікаель.
Соня Мудіґ знову сіла, здавалося, вагаючись.
— Гаразд, — зрештою сказала вона. — Я ризикую, що мене розстріляють. Був запис, про який не подумали ні Фельдін, ані відвідувачі.
— Який?
— Реєстраційний журнал Фельдіна в Русенбаді.
— І?
— Єркер запитав журнал. Це не таємний документ.
— І?
Соня Мудіґ знову завагалася.
— Журнал повідомляє, що прем’єр-міністр зустрічався з керівником СЕПО і його співробітником для обговорення загальних питань.
— Там було якесь ім’я?
— Так. Е. Гульберґ.
Мікаель відчув, що кров шугнула до голови.
— Еверт Гульберґ, — вимовив він.
На обличчі Соні Мудіґ відбилася рішучість. Вона кивнула, потім підвелася й пішла.
Усе ще сидячи в кафе «Мадлен», Мікаель Блумквіст дістав анонімний мобільний телефон і забронював авіаквиток до Амстердама. Літак вилітав з аеропорту Арланда о 14.50. Мікаель дійшов до магазину чоловічого одягу «Дрессманн» на Кунгсґатан і придбав чисту сорочку та зміну білизни, потім завернув до аптеки, де купив зубну щітку і туалетне приладдя. Весь час перевіряючи, чи немає стеження, він добіг до експреса, що вирушав до аеропорту, й опинився в Арланді, маючи в запасі десять хвилин.
О 18.30 Мікаель уже зняв номер в обшарпаному готелі в кварталі червоних ліхтарів, приблизно за десять хвилин ходу від центрального вокзалу Амстердама.
Приблизно дві години він присвятив тому, щоб визначити місцезнаходження в Амстердамі генерального консула Швеції і близько дев’ятої години вечора зумів-таки зв’язатися з ним телефоном. Використовуючи все своє вміння переконувати, Мікаель усіляко натискав на те, що в нього справа першорядної ваги, яку йому необхідно обговорити без зволікань, і врешті-решт домігся від консула згоди на зустріч у неділю вранці о десятій годині.
Після цього Мікаель вийшов на вулицю і трохи перекусив у ресторані неподалік від готелю. Близько одинадцятої він уже спав.
46
Посередник (англ.).