Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вона мило усміхнулася. Мікаель Блумквіст усміхнувся у відповідь.
— Послухайте, Блумквісте… я розумію, що у вас немає особливих підстав довіряти кому-небудь із ДПУ/Без. Але річ у тім, що не всі, хто там працює, ваші вороги, а в мого начальства є досить вагомі причини хотіти з вами поговорити.
Він вичікував.
— То як вам більше хочеться? У кайданках чи доброхіть?
— Цього року поліція вже одного разу надівала мені наручники і тим самим вичерпала квоту. Куди поїдемо?
Моніка Фігуерола приїхала новеньким «Саабе 9–5» і припаркувалася за рогом, у провулку Прюссґренд. Коли вони сіли в машину, вона відкрила мобільний телефон і натиснула клавішу швидкого набору.
— Ми будемо за п’ятнадцять хвилин, — сказала вона.
Звелівши Мікаелю пристебнути ремінь безпеки, вона поїхала через Шлюз у бік району Естермальм і зупинилася на вулиці, що перетинала Артилеріґатан. Потім обернулася до Мікаеля і секунду сиділа нерухомо, дивлячись на нього.
— Блумквісте… я підвезла вас просто з люб’язності. Ви нічим не ризикуєте.
Мікаель нічого не відповів, вважаючи за краще почекати з оцінкою ситуації, поки не зрозуміє, про що йдеться. Вона набрала код парадного, після чого вони піднялися ліфтом на четвертий поверх, до квартири, на якій значилося прізвище Мартінссон.
— Ми просто позичили цю квартиру для сьогоднішньої зустрічі, — пояснила вона, відчиняючи двері. — Праворуч, до вітальні.
Першим Мікаель побачив Торстена Едклінта, що було недивним, позаяк Служба безпеки найбезпосереднішим чином замішана в розвитку подій, а Едклінт був начальником Моніки Фігуероли. Те, що начальник відділу з охорони конституції завдав собі клопоту його сюди доправити, свідчило про те, що хтось очевидно затурбувався.
Потім він помітив біля вікна ще одну людину, що обернулася до нього, і, побачивши цю особу, Мікаель здивувався. Міністр юстиції. Потім до нього донісся якийсь звук справа, і Мікаель побачив, що з крісла піднімається чоловік з до щему знайомим обличчям. І на те, що Моніка Фігуерола привезе його на конспіративну вечірню зустріч з прем’єр-міністром, він аж ніяк не розраховував.
— Доброго вечора, пане Блумквіст, — привітався прем’єр-міністр. — Даруйте, що ми запросили вас на цю зустріч, не попередивши про неї завчасно, але ми обговорили ситуацію і зійшлися на тому, що нам необхідно з вами поговорити. Можу я запропонувати вам каву або що-небудь з напоїв?
Мікаель роззирнувся і побачив обідній стіл з темного дерева, заставлений склянками, чашками з-під кави і залишками бутербродів. Мабуть, вони сидять тут уже кілька годин.
— Мінеральну воду, — сказав він.
Моніка Фігуерола налила йому води. Всі розсілися на диванах і кріслах, а вона лишилася десь на задньому плані.
— Він упізнав мене, знав, як мене звуть, де я живу, де працюю і навіть що захоплююся спортом, — сказала Моніка Фігуерола.
Прем’єр-міністр квапливо поглянув на Торстена Едклінта, а потім подивився на Мікаеля Блумквіста. Мікаель раптом зрозумів, що у нього сильна вихідна позиція. Прем’єр-міністрові від нього очевидно щось потрібно, але він, швидше за все, уявлення не має про те, що Мікаелю Блумквісту відомо, а що ні.
— Просто намагаюся стежити за дійовими особами цієї каші, — невимушено сказав Мікаель.
Дідько, іще й блефувати з прем’єр-міністром.
— А звідки ви дізналися ім’я Моніки Фігуероли? — поцікавився Едклінт.
Мікаель скоса глянув на начальника відділу охорони конституції. Він гадки не мав, що спонукало прем’єр-міністра влаштувати з ним таємну зустріч на найнятій квартирі, але відчув приплив натхнення. Вимальовувалося не так уже й багато варіантів розвитку подій. Запустив машину Драґан Арманський, повідомивши інформацію якійсь довіреній особі, а нею, напевно, виявився Едклінт або хтось із його найближчого оточення. І Мікаель ризикнув.
— З вами розмовляв один наш спільний знайомий, — сказав він Едклінту. — Ви доручили Фігуеролі з’ясувати, що відбувається, а вона виявила, що кілька активістів СЕПО займаються незаконним прослуховуванням, залізають до мене в квартиру і так далі. Отже, ви переконалися в існуванні «Клубу Залаченка». Ви так захвилювалися, що відчули необхідність дати справі хід, але деякий час ще сиділи у себе в кабінеті, не знаючи, до кого вам слід звертатися. Потім звернулися до міністра юстиції, а той — до прем’єр-міністра. І ось ми тут. Чого ви хочете?
Мікаель говорив таким тоном, ніби мав у СЕПО надійне джерело і стежив за кожним кроком Едклінта. Коли очі Едклінта розширилися, він зрозумів, що блеф спрацював. І повів далі: