Метаморфози

418] Днина скоріше спливе і задиханих коней занурить 419] Феб у глибини морські, ніж про все, що змінило свій вигляд, 420] Я розказати б зумів. І часи поспішають мінятись: 421] Чи не на наших очах ті народи вбиваються в силу, 422] Інші — падуть. Так могутня колись і мужами, й скарбами, 423] Протягом десятиліття спроможна в боях проливати 424] Крові потоки, сьогодні хіба що руїнами знана 425] Троя, що замість багатств нам показує предків могили. 426] Славною Спарта була. Процвітали великі Мікени, 427] Вежі Кекропа стояли, міцні, й Амфіона твердині… 428] Спарта — це пустка тепер. Занепали високі Мікени. 429] Що таке нині, крім назви гучної, Едіпові Фіви? 430] Що, як не назву одну Пандіонові мають Афіни? 431] Чутка вже йде відтепер, що підніметься Рим дарданійський, 432] Той, що на березі Тібру, який з Апеннін витікає, 433] Під неосяжний свій дім закладає могутню основу. 434] Змін зазнає, отже, й Рим: розростаючись, він незабаром 435] Буде главою для світу всього! Така думка пророків, 436] Жереб таке провістив. Пам'ятаю, сумного Енея 437] В чорну годину зневіри й журби, коли Троя велика 438] Вже похитнулася, так підбадьорив Гелен, син Пріама: 439] «Сину богині, якщо не забув ти мого віщування,— 440] Знай, не безслідно впаде, бо не втратить тебе, наша Троя! 441] Пройдеш крізь полум'я люте й мечі; захопивши з собою 442] Рідних богів, мандруватимеш, поки для тебе й для Трої 443] Стане вітчизною інша земля, хай чужа, л°а прихильна. 444] Бачу вже місто, яке закладуть собі внуки фрігійські — 445] Міста такого нема, не було і не буде вже більше. 446] Різні вожді його силу плекатимуть довгі століття, 447] Владарем світу, однак,, тільки той його зробить, хто вийшов 448] З роду Іула. Ефірні оселі, нажившись на світі, 449] Він звеселить — той вихід з життя буде входом у небо». 450] Так ось. Гелен, пам'ятаю, Енея втішав, що виносив 451] З Трої домашніх богів. І сьогодні я радий, що рідні 452] Стіни ростуть, що поразка фрігійців пішла їм на користь.