Метаморфози

143] Бог виголошує те, й за тим богом, що мною керує, 144] Йтиму, як личить іти. Свої Дельфи й ефір відслоню вам; 145] Віщим розсуну знанням розуміння людського вузини. 146] Про видатне, чого досі ніхто не досліджував, буду 147] Мову вести, про приховане. Мило між зорі високі 148] Злинути; мило, покинувши землю — оселю сонливу,— 149] В хмарі промчать, зупинитись на плечах могутніх Атланта. 150] Звідти дивитись униз, де никає, позбавлений глузду, 151] Люд то туди, то сюди, й переляканих видивом смерті 152] Так наставляти, розкривши шляхи невідхильної Долі: 153] Роде людський, кого смерть крижана споконві—ку жахає! 154] Марно страшать тебе Стікс, і пітьма, і слова неправдиві, 155] Витвір уяви співців, та оманного світу загрози! 156] Ваші тіла — чи в вогні похоронному попелом стануть, 157] Чи переміняться з часом у тлінь — не сприйматимуть болю. 158] Смерті не знає душа: залишивши оселі колишні, 159] Прийнята знов у домівку нову, вона житиме вічно. 160] Сам, пам'ятаю, в той час, коли Трою війська облягали, 161] Сином Пантоя, Евфорбом, я був, кому* в грудях застрягло 162] Ратище згубне, що в мене метнув ним з Атрідів молодший. 163] Щит я недавно впізнав, що колись у моїй був лівиці,— 164] Нині в Абантовім Аргосі, в храмі Юнони висить він. 165] Все — в перемінах; не гине ніщо. То сюди переходить 166] Дух мандрівний, то туди. Будь—яке він у світі займає 167] Тіло: з тваринного може в людське перебратись, а звідти— 168] Знову в істоту якусь увійти, тож не гине ніколи. 169] Так і податливий віск: набуваючи форм усіляких, 170] Він, хоча виглядом різний буває, весь час мовби інший,— 171] Завжди є воском. Ось так і душа є постійно душею, 172] Лиш переходить — так я навчаю — у постаті різні. 173] Тож хай захланний живіт не заглушить у вас милосердя. [264] 174] Не проганяйте споріднених душ нечестивим убивством 175] Із обігрітих осель! Ваша кров хай не живиться кров'ю!