Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику

Вільна торгівля. Разом із Б’юкененом і Перо Трамп виступав проти NAFTA та проти статусу Китаю як країни з режимом найбільшого сприяння в торгівлі (наданого йому ще до вступу до СОТ). Він заявив, що ці угоди призводять до дефіциту торгового балансу й відбирають в американців робочі місця. Як він сказав 1999 року, інші країни «повірити не можуть, наскільки легко домовитися зі США. Нас уважають компанією дурників[173]. Нам потрібні найкращі люди, щоб вести переговори з Японією та багатьма іншими країнами». Трамп пообіцяв залучити до переговорів щодо таких угод бізнес-лідерів.

Під час кампанії 2016 року Трамп виступав проти угоди про Транстихоокеанське партнерство[174], яку адміністрація Обами підписала, але Конгрес не ратифікував. Трамп продовжував нарікати на торгові угоди з Китаєм, Японією та Мексикою. На угоди з Китаєм — найбільш люто. «У нашої країни серйозні проблеми. Ми більше не перемагаємо. Ми не перевершуємо в торгівлі Китай. Ми не обганяємо в торгівлі Японію, з якої в нашу країну приходять мільйони й мільйони автомобілів. Ми не можемо перемогти Мексику ні на кордоні, ні в торгівлі», — заявив Трамп на перших дебатах республіканців у серпні 2015 року. Щоб змусити Китай переоцінити свою валюту (щоб зробити китайський експорт дорожчим і здешевити американський експорт до Китаю), Трамп запропонував погрожувати йому впровадженням 45-відсоткового мита на експорт його товарів до США. І знову повторив обіцянку залучати до переговорів щодо торгових угод бізнесменів, а не «майстрів апаратних ігор»[175].

Аутсорсингта офшоринг. 1999 року основним аргументом Трампа проти торгових угод було те, що вони дають змогу зарубіжним країнам не впускати до себе американські товари, при цьому відправляючи свої товари до США. Однак, починаючи з маніфесту 2011 року «Час діяти жорстко» (Time to Get Tough), Трамп, як і Перо та Б’юкенен, почав критикувати американські корпорації за те, що вони користаються торговими угодами, щоб переносити виробництво в Мексику, Китай і Японію й відкривати в цих країнах фабрики, які експортуватимуть товари назад до США, що в обох випадках позбавляє американських працівників робочих місць. У цьому маніфесті він запропонував запровадити 15-відсоткове мито на товари, вироблені на таких відданих на аутсорсинг виробництвах.

Під час кампанії 2016 року Трамп окремо нарікав на корпорації за перенесення чи планування перенесення фабрик і робочих місць чи то на південь від кордону, чи то за океан. У липні 2015 року, оголошуючи, що балотуватиметься в президенти, Трамп у своїй промові детально зупинився на прикладі компанії «Ford», яка заявила, що планує побудувати в Мексиці завод із виробництва легкових і вантажних автомобілів вартістю $2,5 млрд. Трамп сказав, що, якби був президентом, викликав би генерального директора «Ford» і пригрозив накласти 35 % податку на кожну автівку та вантажівку, перевезену компанією через кордон. Трамп також розкритикував Nabisco[176] за плани перенести завод із Іллінойса. «Вони переносять свій завод до Мексики. Чому, як це нам допоможе?» — запитував Трамп, виступаючи з промовою в Далласі у вересні 2015 року. На дебатах під час республіканських праймериз у лютому 2016 року він накинувся на Carrier[177] за перенесення заводу та 1400 робочих місць із Індіанаполіса до Мексики. «Колись вони переїжджали з Нью-Йорка до Техаса, — сказав Трамп. — Тепер у пошуках дешевшої робочої сили та нижчих податків вони переїжджають із цієї країни до іншої. Вони аж ніяк не є по-справжньому відданими США».

Як і Перо, Трамп висловлював бажання відновити американську промисловість — це був основний пункт його обіцянки знову зробити Америку великою. Трамп дедалі більше використовував ті самі формулювання, що й Перо. Виступаючи в Нью-Йорку 19 квітня, після перемоги на праймериз, він сказав: «Наші робочі місця висмоктуються з нашого штату. Вони висмоктуються з нашої країни, і ми не збираємося дозволяти, щоб це тривало надалі». Ліберальні коментатори та економісти заявляли, що Трамп уводить громадськість в оману, обіцяючи повернути робочі місця, які неможливо відновити. Напевно, так і було. Але Трамп націлився на спотворений розподіл робочих місць і доходів, що його створили неоліберальні економісти протягом попередніх десятиліть.

Також Трамп викривав корпоративні плани (охрещені «податковою інверсією»), за якими корпорації переносили свої головні офіси за океан, щоб уникнути сплати податків у США. Критика застосовуваних корпораціями практик офшорів, аутсорсингу та податкової інверсії звучала в кожній промові Трампа, що я чув. Усі разом ці позиції влучали в самісіньке серце неоліберального порядку денного. А в червні, після того як він забезпечив собі висунення кандидатом у президенти від Республіканської партії і спрямував усю увагу на загальні вибори, Трамп почав у своїх промовах по-новому розставляти акценти в цих темах. 22 червня в промові «Ставки в цих виборах» Трамп попросив «виборців Берні Сандерса приєднатися до нашого руху: адже разом ми можемо налагодити систему для всіх американців. Важливо, що це дає змогу залагодити питання усіх наших згубних торгових угод. Бо обдурили не лише політичну систему. Ідеться про всю економіку. Її дурять великі донори, які хочуть призупинити зростання зарплат. Її дурить великий бізнес, який хоче залишити нашу країну, звільнити наших працівників і продавати свої товари назад у США без жодних наслідків для себе... Її дурять, і це спрямовано проти тебе, американський народе»[178].