Метаморфози

223] Той про Еола почав: що в глибокому Туському морі 224] Править Еол Гіппотад; що вітри він у путах тримає. 225] їх у мішку із бичачої шкіри, цей дар незвичайний, 226] Вождь дуліхійський на свій корабель помістив і за дев'ять 227] Днів при попутньому подуві берег жаданий побачив. 228] Щойно, однак, піднялась по дев'ятій найближча зірниця, 229] Заздрість заїла супутників; ласо на міх величезний 230] Зиркали. Певні, що золото в ньому, вітрів увільнили — 231] й ті, що примчали судно, ті й назад однесли його хвилі; 232] До еолійського владаря, в гавань, воно повернулось. 233] «Відти,— вів далі,— ми в місто прийшли, що його в давнину ще 234] Лам, лестригон, заснував. Антіфат у ту пору там правив. 235] Троє нас — я і ще двоє — пішли посланцями до нього. 236] З двох тих супутників тільки один врятувався зі мною