Метаморфози

68] Плакав закоханий Главк. Одвернувся від Кірки, що стільки 69] Злоби у зілля своє, помстившись над Скіллою, вклала. 70] Скілла ж лишилася там, і чаклунці при першій нагоді 71] Теж допекти постаралась, Улісса позбавивши друзів. 72] Потім ще й судна троянців на дно мала намір пустити, 73] Стала, проте, стрімчаком, що, зметнувшися грізно над морем, 74] Там височить дотепер; оминає його мореплавець. 75] Ось мимо Скілли й Харібди жадливої провеслувавши, 76] Тевкри зітхнули полегшено. Вже й побережжя Авсонське 77] Мріло, та вітер відніс їх аж ген до Лівійського краю. 78] Серце й свій дім там відкрила Енеєві жінка з Сідона, 79] Що розвела, приголомшена зрадою мужа—фрігійця, 80] Вогнище, ніби для жертви богам, і на ньому, шалена, [243] 81] Впала на меч гостролезий: підманута — всіх підманула. 82] Геть од піщаних земель і від міста нового подавшись, 83] В Ерікс прибув і, зустрівши Акеста гостинного знову, 84] Жертви складає Еней і вшановує батька могилу. 85] Судна, що мала спалить їх Іріда з веління Юнони, 86] Він одв'язав і покинув мерщій володіння Еола, 87] Землі, де сірка димить, і шпилі Ахелойових дочок, 88] Вабних Сирен; а судно, що стерничого втратило в морі, 89] До Інаріми наважився вивести, і до Прохіти, 90] Й до Пітекуз головерхих, що мають від жителів назву. 91] Батько богів у свій час, до лукавих і хитрих керкопів, 92] До віроломного, підлого роду ненависть відчувши, 93] їх у мерзенних тварин замінив, але так, щоб те плем'я 94] Схоже було на людей і не схоже на них одночасно: 95] Тіло немов обрубав їм; кирпатого носа приплюснув; 96] Наче прим'яв та порізав старечими зморшками лиця; 97] Від голови аж до ніг повкривав їх рудавою шерстю. 98] Там же й селитись велів, перед тим одібравши їм мову, 99] Щоб занімів їх язик,' що годився лиш для віроломства. 100] От вони й скрикують хрипло раз по раз, немов з пересердя.