Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Українська нація — сама темна і убога з усіх поневолених націй Європи: усі ідейні течії цілком поминають, проносяться високо над нею, для вжитку тих, хто зверху, і не досягають до неї, бо вона лежить на самому споді. Українська нація сама убога, бо де ж таки в світі існує така 30-мільйонова нація пролетарів?
Розпука і безвиглядність опановує український народ, бо він нізвідки не бачить братської руки, а його інтелігенція служить його ворогові і розцура-лася з ним.
Українця-робітника по містах випихає із усіх професій приблуда-москаль, котрий щороку чимраз більше організується і робить боротьбу з ним незор-ганізованого тубільця неможливою, а українець-інтелігент із принципів нерозумної толеранції ходить просвітлювати робітника-москаля і вважає се за святу річ, а українцеві-робітникові вказує на спільний інтерес з москалями в здобутті 8-годинного робучого дня і високої платні, не розуміючи тієї страшної речі, що коли доля українця бути врешті випхнутим із усіх професій промисловості, то очевидно не він скористає з вигоди від побіди праці над капіталом, а москаль.
Тоді як треба вказувати українцям — робітникам і селянам — на їх ворога, коли треба організувати їх для економічної і політичної боротьби з москалями, українець-інтелігент сам вгамовує інстинктову антипатію українця до москаля (на радість і щастя останньому).
Таке нерозуміння істотних інтересів своєї нації, несвідома зрада перед нею швидко веде нас до повного конечного стану погибелі, з якого вороття уже не буде.
Уже тепер усі українські міста, осередок культури і власті, заселили москалі і зробили з міст могучі фортеці для свого економічного і політичного панування над нами; уже майже усі капітали, промисловість і торгівля України в руках москалів, навіть по селах (торгових) москалі опанували економічне життя і складають класу сільської аристократії (Лівобережна Україна). Міський робітник-українець, відбитий хвилею чужинців від промисловості, від фабрик, заводів і ремесла, обертається в голодний «вовчий» пролетаріат, що тиняється по півроку без діла, з голоду уживаючи тих засобів, що на мові ситих «панів становища» зветься злочином, злодійством, наповняючи тюрми і хурдиґи і каторгу; цей вовчий пролетаріат дає покоління, покалічене духовно і фізично, яке по одвічних законах природи повинно вкінці вимерти, уступивши місце елементам дужим і здоровим (чужинцям).
А по селах теж подибуємо аналогічне тому, що бачимо по містах. Над 20 мільйонів сільського безправного пролетаріату, тяжкому становищу котрого нема рівного ніде у Європі.
Життєві потреби зведені до можливого мінімуму і перейшли за його; і сучасний голод, загальний для України, має тенденцію рости в інтенсивності і розповсюдженні, викликаючи «голодні» бунти населення, яке доведено до краю розпуки — таке становище українського народу.
А що робить українська інтелігенція?
Виключаючи небагатьох, що усі сили віддали народові і зв’язали свою долю з долею народу, виключаючи цих небагатьох, решта, як раніш, підносить культурне ніво москалів, тонучи цілковито в московських ідейних ліберальних і революційних течіях; чого так?
Чи цій решті страшно стати з загибаючими?..
Тепер настав страшний час... Смерть національна, смерть усього загалу української нації зазирає нам в вічі, — це рішучий момент і останній момент.
Чи доля судила українській нації умирати несвідомо, покірно, без протесту, без боротьби?!.
Ніякі обставини не можуть загасити в живому єстві згаги життя і боротьби за його...
Українська нація почала боронитися... З’явилися численні українські революційно-національні організації з метою економічного і політичного організування сільського і міського українського пролетаріату; ці організації ростуть в числі і силі і забирають до своїх рук суспільне життя на Україні. То, що було дивницею 7 років назад, тепер стало звичайною річчю: численні видання і відозви українських революційних організацій і партій невпинно ширяться серед українського суспільства, революціонізуючи його.