Суспільно-політичні твори

Але і ці факти не пересвідчили Д’Оконела, що треба шукати якого іншого шляху, а не «законного», яким іти він так намагався і вів за собою усю ірландську націю. Він утворив «Законну національну Громаду Репіла», яка мала завданням повернення стану ірландської нації до 1800 р., домагання окремного ірландського парламенту, на зразок інших колоній-провінцій англійських. На мітинги «Репіла», що скликав Д’Оконел, збиралося до 250000 чоловіка; вплив його був так колосальний, що тоді уся Ірландія нітрохи не задумалася би була над тим, чи їй піти як один чоловік туди, куди він поведе, чи ні — а пішли б були за ним насліпо. Це був найліпший і найзручніший момент, коли Ірландія могла здобути державну незалежність. Але «шлях законності», який виголошував Д’Оконел, погубив ірландську справу. Одсут-ність ідеалу «Самостійної Ірландії» у головних ірландських діячів того часу не дала народній енергії вилитися в напрямі національного визволення і потягла неволю за собою ще на довгий неозначений час.

Англійське правительство заборонило мітинг, на який мало зібратися на поклик Д’Оконела до 1000000 чоловіка, а Д’Оконела кинуло в тюрму. Довелося великому ірландському діячеві на собі скуштувати політики «законних шляхів» — велика наука великому чоловікові!..

Доля Д’Оконела і його товаришів ліпше усяких доказів пересвідчила ірландців, що не в «законних шляхах» треба шукати собі ліпшої долі...

Після Д’Оконела керму народного життя захопили інші менш талановиті, але що було добре, так це те, що вони цілковито кинули «законні шляхи». Вони підмовляли народ не платити «десятини» англійським панам, палити палати лордів, їх хліб, калічити їх худобу, убивати англійських урядовців, взагалі не давати «життя» «саксонцям».