Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Ця струя захопить і українське дрібне міщанство, значно змоскалізоване, і поверне його до народу. Українське дрібне міщанство має усі поводи до незадоволення: московська еміграція забирає у його дрібну торгівлю, що годувала його до того, і повертає дрібного міщанина до стану пролетаря.
Таких наслідків нам треба напевне сподіватися, коли почнеться по всіх українських містах — в Харкові, Києві, Одесі — боротьба за національну академію.
Годі вже приносити жертви московському «молохові», і так уже досить напився він української крові і пожер найліпших, найморальніших синів України. Яка вигода з того, що от вже над 50-ліття цвіт української інтелігенції потопає в широкім морі московської революційної демократії... Яка користь українській нації від таких її членів, як Попко, Давиденко, Перов-ська, Фроленко, Малинка, Кравчинський, Кибальчич, Стефанович, Лизогуб і інших людей, безперечно талановитих, але таких, що віддали свій талант богові чужої, ворожої нам нації.
Ці несвідомі ренегати навіть хотіли притягти під московській революційний прапор і українських селян (Чигиринська справа), але марно, — селяни, виключаючи небагатьох, які потім дуже шкодували за свій вчинок, не пішли за ними, бо почували інстинктово хибний шлях.
Проте значна продуктивність діяльності сучасних революційних україн-[ських] організацій по селах свідчить про те, що їх діяльність відповідає потребам і справжнім інтересам української нації.
Народ український, упосліджений соціально, народ, що віками страждає, природно став недовірливий, бо почуває себе оточеним з усіх боків ворогами.
Національні українські студентські розрухи, кари студентів московським правительством, засилання і ув’язнювання реально, напомацки, доведе сільському і міському українському пролетаріатові єдність його з українською академічною інтелігенцією і зреволюціонізує його. Із покірного, забитого раба-худоби він знову, як і в часах 1648 року, стане людиною і поквитається рішуче зі своїми ворогами, що уже над 250 років ссуть і гноблять його.
Класовий інтерес української інтелігенції
Кождий культурний народ, при сучасному капіталістичному устрої, виділяє із себе верству, яка живе з так званих «інтелігентних фахів»: преси, літератури, школи, адвокатства, лікарства і інших. Цю верству назвемо інтелігенцією у вузькім (економічнім) значенні цього слова, назвемо цим іменем ту верству, що взяла на себе окремні і певні суспільно-необхідні функції, які містяться в так званих інтелігентних фахах...
Ця верства — найкультурніша, найосвіченіша частина народу і через те вона грає велику ролю у всіх подіях народного життя; вона грає ролю фермента у суспільнім житті: всі події народного життя відбуваються під її приводом і при її безперечній участі.
Очевидно, там, де суспільство потребує більш інтелігентних фахів або поширення існуючих, там класа інтелігенції більше численна, більше впливова і більше багата. Ця верства інтелігенції має спільні інтереси з інтересами усієї нації, до котрої вона належить, бо добробут її цілковито залежить від добробуту її нації. Але окрім спільних інтересів з усією нацією, інтелігенція має і свої інтереси особисті — економічного і політичного характеру.
Але цей стан речей, що його ми що лиш описали, таке становище має здебільш інтелігенція вільних і пануючих націй.
Капіталізм і приноровлення машини до друку утворили сучасну пресу і літературу; тільки вони удешевили книжку і зробили її доступною масам; з цього часу друкування стало суспільною функцією великої вартості, стало продукцією, від котрої одержує засіб до життя значна частина членів суспільства.
Як свідчать усі факти життя, усі вигоди від капіталізації друкової продукції поперед цілковито належали націям вільним і пануючим (преса і література були на мові вільних і пануючих) і служили тільки їх власним інтересам, а мова поневолених зневажалася, книжки на їй заборонялися, бо це не в інтересах як усього загалу пануючої нації, так і тої верстви її, що живе від друкової продукції, значна частина котрої розповсюджується по територіях націй поневолених.