Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Зараз найкультурніші із поневолених націй — чехи, словінці і т. і. зрозуміли, який могучий засіб в боротьбі за життя взагалі, а надто з тою нацією, що їх поневолила — є преса і література на рідній мові і національна школа, і борються за це з незвичайним запалом і фанатизмом.
II
Розглянувши з цього боку становище української нації, що належить до націй недержавних, ми побачимо, що трудно вишукати де в світі гіршого стану. Преса українська не існує по законах російських, і українці повинні годуватися пресою московською. Які з цього економічні наслідки?
Від московської преси годується москаль-репортер, москаль-журналіст, москаль-підприємець, москаль робітник-друкар.
Петербург і Москва продають і видають на свою територію і на всю Україну.
В українських містах: Києві, Харкові, Одесі, Полтаві і інших приблуди-москалі заснували теж часописі і різні видавництва, годуючися від українців-читачів; численний 25-мільйоновий народ на десятки мільйонів уживає московської преси. Те ж саме можна сказати і про літературу. Необхідність преси взагалі при сучаснім капіталістичнім устрої і брак української дає великі доходи видавничим підприємствам московським з території українського народу. Але що мають українці за те, що годують сотні-тисячі московської інтелігенції і робітників? Чи, може, в московських часописях порушуються які питання великої ваги і значення для українського народу? Чи, може, вишукуються засоби до порятування його з безвиглядного становища на самім споді?!.
Смішно сподіватися таких гарних речей від чужинців, що користають зі своєї сили, а не права! Уся преса московська наповнена отрутою, оманою, подуренням, а іноді іронією, шовіністичним глумом, кепкуванням і реготом над «хохлами» (часописи: «Наблюдатель» «Новое время» «Южный край» «СвЪтъ» і т. і.).
Яких наслідків треба нам сподіватися, коли буде українська преса і література? — Від української преси і літератури годуватиметься український інтелігент, український літерат, український репортер, підприємець і робіт-ник-друкар; українська інтелігенція одразу стане на твердий економічний ґрунт; вона годуватиметься від свого народу, служачи йому, відповідаючи на його духовні, культурні і економічні запити. Тоді українська інтелігенція зв’яже свій економічний інтерес з інтересами свого народу і через те боротиметься вкупі з ним за його інтереси, бо ці інтереси в суті речі стануть і її інтересами; відносини української інтелігенції до свого народу стануть нормальними.
Те ж саме можна сказати і про школу.
Коли на Україні стане фактом школа національно-українська, тоді природно і логічно учителем у ній буде українець-інтелігент. Знову українець-інтелігент одержуватиме зарібок від свого народу, служачи йому і дбаючи про його добробут і політичну силу.
Націоналізація преси, школи, літератури в справі щодо України — є класовим інтересом української інтелігенції, є головною умовою її добробуту і нормального існування.
Що москалі, а надто їх інтелігенція, віднесуться до цієї справи ворожо і люто і вживуть всіх культурних і збройних сил своєї нації — це не диво, бо вони цим оборонятимуть свій інтерес — бо хочуть залишити навіки власну монополізацію літератури, преси і школи на Україні, з яких вони в значній мірі живуть.
Після здобуття української преси, літератури і школи московські великі друкові підприємства і видавництва, їх численні часописі, газети і книги, а надто ті, що їх головно підтримували читачі з України, певне зменшать дру-кову продукцію або зачиняться.
Цей факт тяжко відіб’ється на економічнім стані тих, що живуть з друко-вої продукції на Україні, і поведе до зруйнування цілих видавничих підприємств: періодичних і неперіодичних видань, всіляких часописів і газет.
Їх видавці (Ситіни, Суворіни, Салдатенки і інші) і московські літерати, взагалі всі, що живуть від преси і літератури — завиють вовками,
І так — націоналізація школи, преси і літератури на території України — є ґрунтом добробуту української інтелігенції і економічним інтересом її як свідомої частини українського народу.
З другого боку, ці вимоги — є головними для усієї української нації, яка хоче присвоїти цю головну для неї функцію — інтелігентні фахи — своїм дітям, інтереси котрих нормально зв’язані з її інтересами.