Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
З другого боку. Ірландська інтелігенція і народ пили «науку» з англійських джерел; ірландський народ прийняв англійську мову і культуру[290] і не боровся за духовну самостійність, — за самостійність власної мови і культури. Таким чином, ірландець, прийнявши англійську мову і культуру, став в душі в значній мірі англічанином і через те поглядав на свою справу з соціального боку, дивився на себе як на упосліджену верству англійського народу, тільки верству іншої релігії, ніж верства пануюча. Англічанин, покоривши ірландця духовно, підхиливши його до своєї культури, твердо панував над ним політично і економічно. Духовна зв’язь ірландця з англійською нацією через спільність мови і культури одвертала усі його думки од сепаратизму і взагалі політично-національного од’єднання ірландців як окремної нації і пхала ірландців до здобуття тільки соціальних полегш; ірландець, стративши свою мову, стратив найголовнішу національну прикмету, найбільшу національну вартість, бо мова є проявою національної індивідуальності, її духовної природи — є душею нації. Стративши мову, нація тратить рацію свого існування. Стративши мову, ірландець погубив ту одиноку керму, що веде зараз усі поневолені народи нехибним шляхом до свободи, він погубив головний засіб в боротьбі нації за своє життя.
І довго ірландець блукав в ідейній темряві і страждав, поки таки знову не надибав колись так легкодушно покинутої керми[291].
Тепер вернемося до епохи 1800-1829 року. Безпосереднім завданням ірландців, головно їх керманичів, було не здобувати окремної ірландської держави, а окремного ірландського парламенту, який був зачинений року 1800, або бодай хоч попасти до державного англійського парламенту, де, злучившися з ліберальною і радикальною опозицією проти консервативного правительства, вони мріяли добитися деяких реформ: головно емансипації їх релігії, знесення «данини» англійському попівству і реформи в «оренді», словом, мріяли добитися соціальних полегш. Так розумів ірландську справу і великий ірландський «демагог», агітатор і великий оратор Д’Оконел, який в цю епоху кермував ірландським рухом. Він намовляв «своїх» та переконував, щоби стали на «законний» ґрунт; зорганізував поперед «громаду злучених ірландців», потім «католицьку громаду», яка покладала головним завданням здобуття «емансипації католиків», значить, тільки деяких соціальних прав: право на деякий уряд, право участі в парламенті, право католицької школи. Але англійське правительство заборонило «Громаду». Ірландці почали готуватися до збройного повстання. Англійське правительство налякалося, і 1829 року в парламенті санкціоновано «білль» про «емансипацію католиків»...
Ірландці затихли.
IV
Наслідком реформи 1829 р. 40 чоловіка ірландців з Д’Оконелом на чолі попало до англійського парламенту; але що вони могли зробити, як могли вони зарадити горю своїх земляків? Їx 40 проти 600 англічан!..
Ірландці прилучилися до лібералів-англічан і підпирали їх політику, але що їм за те дали ліберали? — Вони не згодилися на зміну форми «оренди» землі в Ірландії, яка утворена прямо на погибіль ірландцям, відмовили їм «твердої»[292] оренди і ледве-ледве згодилися на те, що натуральну данину, «десятину», що йшла на вжиток англійським попам, обернено на гроші.
Треба було жити в тих часах, щоби уявити собі ту огиду і ту ненависть, яку проявив увесь загал англійської нації, коли в її «національну святиню», в її парламент увійшли яко рівноправні члени ірландці[293], «мерзенні старці», (по тодішньому вислову). Уся англійська преса накинулася на їх з лютістю, глузуванням і реготала над ірландськими послами, називаючи їх послами «старців», а Д’Оконела за його колосальну фігуру — «пузатим старцем» (Bigbegarman,oм), накликала англійське суспільство до рішучого поквиту-вання з ірландцями, вимагала від правительства виїмкового стану облоги для «бунтарів».
Навіть люди науки пішли за загальним настроєм (історик Маколей і інші).
290
3/4 ірландського народу говорить англійською мовою.
291
Національна ірландська партія 1877 року. Справа «феніїв».
292
Довгоречинцеву оренду.
293
Хай це буде наукою українцям в російській Україні.