Чому Захід панує - натепер

За економічним зростанням на Сході та на Заході стоять дві однакові сили, що тягнуть та штовхають економіку вгору. Тяговим чинником зростання є держава. Завойовники з Риму та Хань обкладали податками величезні території, витрачаючи більшість прибутку на армії уздовж кордонів (десь 350 000 війська в Риму та щонайменше 200 000 в Китаю) та на велетенські столиці (десь мільйон мешканців у Римі та вдвічі менше у Чанані, столиці династії Хань). І те, і те потребувало пересування харчів, товарів та грошей від багатих провінцій, що платили податки, до голодних прибуткоспоживчих скупчень людности.

Монте Тестачо ("гора Черепок"), стоянка у передмісті Риму, ілюструє масштаб цього тягового чинника на Заході. Цей вкритий бур'яном пагорб у 150 футів заввишки складається з розбитого посуду. Менш драматичний, ніж поховання Першого імператора Цинь, з погляду затятих археологів, він є італійською відповіддю на єгипетську заздрість. Протягом трьох сторіч тут було звалено двадцять п'ять мільйонів зберігальних горщиків, приголомшлива кількість. Більшість із них використовували, аби перевозити морем оливкову олію — 200 мільйонів Галонів — з південної Іспанії до Риму де мешканці міст додавали її до страв, милися нею[174] та спалювали її в лампах. Стоячи на Монте Тестачо, відчуваєш трепет перед тим, що можуть зробити голодні люди. І це лише один зі штучних римських пагорбів-смітників.

Другою силою, що штовхала економіку вгору, були вже знайомі нам кліматичні зміни. Глобальне похолоднішання після 800 року до н. е. спричинило хаос у слабкопорядкових державах і поклало початок століттям експансії. Близько 200 року до н. е. внаслідок дальших орбітових змін настав, за термінологією кліматологів, Римський теплий період. Зимові вітри послабшали. Це погана новина з погляду землеробів Середземномор'я та долин великих рік Китаю, але сильнопорядкові імперії, що постали частково через попереднє глобальне похолоднішання, тепер уздатнили східні та західні суспільства не лише пережити зміну клімату, а й використати її. Тяжчі часи спонукали до диверсифікації та новацій. Люди експериментували з водяними колесами, використовували регіональні переваги й доправляли товари кораблями в усі-усюди. Сильнопорядкові держави, виходячи з дуже розумного припущення, що багатші люди зможуть платити більше податків, забезпечували дороги та порти, щоб зробити торгівлю прибутковою, та армії й кодекси законів, аби убезпечити прибутки.