Чому Захід панує - натепер

Втрата мандату неба

 одібно до всіх організованих систем, імперії Хань та Римська в перебігу еволюції мали розв'язувати конкретні проблеми. Вони навчилися перемагати ворогів, за допомогою простих методів врядувати на величезних територіях з надвеликим населенням, доправляти харчі та прибутки з багатих провінцій до війська на прикордоння та до натовпів у великі міста. Проте робили вони це по-різному, й відмінності визначили їхню реакцію на старосвітовий обмін.

Найважливішими були способи поводження імперій зі своїми арміями. Заради протистояння з гуну, імперія Хань починаючи від 120-х років до н. е. створила величезні кавалерійські ескадрони, дедалі більше вербувала до них самих кочівників і в першому сторіччі н. е., в перебігу вдосконалювання політики "використання варварів у війні з варварами", оселила багатьох із цих кочівників на землях імперії. Це мало подвійні наслідки — мілітаризація прикордоння, де вояки гуну жили практично без постачання від Хань, і демілітаризація внутрішніх земель. В серці Китаю було дуже мало війська, крім самої столиці, а набирали звідти ще менше вояків. Китайські аристократи не бачили користи від служби офіцерами в армії "варварів" далеко від столиці. Війна стала чимось таким, чим від імени імператора займалися далекі чужинці.

Добре з погляду імператорів було те, що вже не треба було турбуватися, що могутні аристократи застосують проти них армію. Погано було те, що вони втратили дубця, що ним можна було відлупцювати аристократа, коли/якщо той починав завдавати клопоту. Отже, послабшала державна монополія на силу, аристократам стало легше залякувати місцевих селян і долучати їхні господарства до велетенських маєтків, що їх землевласники мали за приватні ф'єфи. Є межа додаткових визисків з землеробів, і коли землевласник був близько, а імператор так далеко, місцевий володар діставав більшість надлишку як ренту, а податків до Чананя відправляли менше.

Імператори подалися назад, обмежили розмір маєтків, що могли належати аристократам, та число селян у них, перерозподілили землю серед вільних (і спроможних платити податки) невеликих господарів і підвищили готівкові надходження від державних монополій на найпотрібніші речі, як-от залізо, сіль та алкоголь. Проте 9 року н. е. боротьба імператора та землевласників набула критичного змісту, коли високопосадовець на ім'я Ван Ман захопив трон, націоналізував усю землю, скасував рабство та кріпацтво й проголосив, що відтоді й надалі золото могло бути власністю лише держави. Його майже маоїстська централізація негайно провалилася, але селянські повстання розхитали імперію і на той час, коли у 30-і роки н. е. було відновлено порядок, політика Хань зазнала радикальної зміни.