Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Тихо, насправді так тихо, що високочолі автори літератури, що збереглася, цього практично не згадують, селяни та ремісники підштовхували здобуток енергії до порога. Практично вся енергія, використовувана до того в усій історії людства, походила від м'язів та палива з біомаси, але тепер люди дісталися чотирьох потенційно революційних джерел — вугілля, природного газу, води та вітру.
Перші два залишалися дуже маргінальними — вугілля використовували у нечисленних китайських ливарнях на залізо, а природний газ сичуанські солярі проганяли крізь бамбукові трубки та підпалювали, аби випаровувати ропу. З третім та четвертим ситуація була зовсім інакша. У першому сторіччі до н. е. і римляни, і китайці винайшли водяні колеса й використовували їх у млинах, що мололи зерно, та в міхах, аби нагрівати печі. Найцікавішим з відомих нам прикладів є система з шістнадцяти коліс, збудована в Барбеґалі у Франції десь невдовзі після 100 року н. е. Система генерувала потужність у тридцять кіловатів, приблизно стільки ж, скільки сто биків (чи два Форди моделі Т на повній швидкості). Більшість коліс в інших місцях були значно меншими, але навіть середній римський млин генерував таку саму потужність, як десятеро сильних чоловіків, що крутили колеса ногами.
Втім найважливішим застосунком енергії вітру та води були не нові брендові млини, а вдосконалювання давніх технологій використання вітрил. Ніхто не виробляв би тисячі тонн пшениці, мільйони галонів вина, мільярди залізних цвяхів, якби з поля чи майстерні їх неможливо було доправити до потенційних покупців. Більші, кращі та дешевші кораблі (а також порти та канали) були не менш важливими, ніж плуги та водяні колеса. Торгівля та промисловість зростали разом.
Рисунок 6.2 докладно ілюструє сказане вище в разі Заходу. Він подає більшання кількости загиблих кораблів та рівні забруднення плюмбієм відкладів у озері Пенідо Вельо в Іспанії за матеріялами дослідження 2005 року. (Кораблетрощі показано через те, що записи про стародавнє кораблебудування не збереглися, отже — хіба що капітани з незбагненних причин стали незграбнішими і з часом дедалі більше спрямовували кораблі на скелі — кораблетрощі є найближчим критерієм числа подорожей. Виробництво плюмбію, побічного продукту добування срібла, показано тому, що плюмбій є ізотопом, що найлегше надається до геохемічного досліджування.) Криві підіймаються разом до однакових піків у першому сторіччі до н. е., ілюструючи сильну пов'язаність торгівлі та промисловости (а також той факт, що античний Рим не був золотим віком з погляду довкілля).
Ми поки що не можемо порівняти рис. 6.2 з еквівалентним графіком для Сходу, бо китайські археологи ще не зібрали достатніх кількісних даних. Втім із того, що є, можна виснувати, що після 300 року до н. е. торгівля у східному осередку почала стрімко зростати, але не так швидко, як у західному осередку. В одному недавньому дослідженні, наприклад, зроблено висновок, що Римська імперія мала в обігу приблизно вдвічі більше монет, ніж Хань, і що найбагатші римляни були вдвічі багатшими за найбагатших китайців.
Відмінність у зростанні торгівлі великою мірою пов'язана з географією. В Римській імперії 90 відсотків людей жили на відстані не більше 10 миль від Середземного моря. У другому тисячолітті до н. е. експансія західного осередку в басейн Середземного моря спричинила піднесення розвитку й водночас зростання руйнації, але щойно римляни у першому сторіччі до н. е. завоювали все узбережжя, вони негайно поклали край руйнаціям. Тепер море забезпечувало дешевий водний транспорт майже всім, і розвиток вистрелив вгору.
В імперії Хань поблизу моря чи великих річок жила значно менша частка населення, до того ж не всі річки були придатні до навігації. Військова експансія Риму убезпечила нову економічну прикордонну смугу, де селяни, що застосовували на недавно завойованих землях найпередовіші технології, могли продавати свій врожай і годувати міста Італії та Греції. Наслідки завоювань Цинь та Хань, за браком водних шляхів, мали значно менший масштаб. Деякі імператори Хань докладали шалених зусиль заради поліпшення транспорту, поглиблювали річки Хуанхе та Вей, обходили найгірші ділянки каналами, але мали минути сторіччя, поки Китай розв'язав проблему браку свого Середземного моря.