Чому Захід панує - натепер

Китайські документи містять записи про сплеск загадкових пошестей 161-162 років н. е., що вбили третину війська під час війни з кочівниками на північно-західному кордоні. Давні тексти 165 року знов говорять про хворобу в військових таборах, але цього разу це римські тексти, що описують епідемію на військових базах у Сирії під час кампанії проти Партії за чотири тисячі миль від китайського сплеску. Між 171 та 185 роками чума верталася до Китаю ще чотири рази й майже так само часто з'являлася в Римській імперії. В Єгипті, де збереглися докладні записи, епідемії забрали майже чверть населення.

Визначити, що то були за давні хвороби, досить важко, частково тому, що віруси протягом наступних двох тисяч років еволюціювали далі, але головно через те, що стародавні автори описували їх дуже невизначено. Цілком так само, як славолюбний теперішній автор може купити книжку на кшталт Писання сценаріїв для чайників і за трафаретом кропати сценарії фільмів чи телевізійних вистав, давні автори знали, що будь-яка добра історія потребує політики, битви та чуми. Їхні читачі, так само як ми, коли йдемо дивитися кіно, добре відчувають, які саме елементи мають міститися в оповіді. Чума потребувала передвісників приходу, страшних симптомів та сумного звуку поховальних дзвонів; мали бути напіврозкладені трупи, порушення закону та порядку і розбиті серця вдів, батьків та/чи дітей.

Найпростішим способом описати чуму було взяти опис іншого автора й змінити лише імена. На Заході архетипом був Тукідидів опис самовидця чуми, що вразила Атени 430 року до н. е. Дослідження ДНК, проведені 2006 року, свідчать, що це була одна з форм черевного тифу, хоча з Тукідидової оповіді це далеко не очевидно. А після того, як інші історики впродовж тисячі років переробляли його прозу (загальновизнано захопливу), щодо епідемій, що вони описують, зовсім нічого не можна зрозуміти.

Попри цей туман невизначености, римські та китайські джерела різко контрастують з індійською літературою, що у другому сторіччі нашої ери не містить згадок про чуму. Це може просто відбивати брак інтересу освічених класів до чогось такого приземленого, як смерть мільйонів незаможних людей, але, скорше, чума справді оминула Індію. Звідси випливає, що старосвітовий обмін відбувався здебільшого шовковим шляхом та степами, а не торгівельними шляхами Індійського океану. Це добре узгіднюється з тим, що в Римі та Китаї епідемії почалися у військових таборах на прикордонні.

Хоч би які були механізми мікробного обміну, починаючи від 180-х років н. е. жахливі епідемії повторювалися приблизно в кожному поколінні. На Заході найгіршими були 251-266 роки, коли в Римі (місті) щодня вмирали десь п'ять тисяч людей. На Сході найчорнішими були 310-322 роки, й почалося все знов на північному заході, де (згідно з записами) померли майже всі. Лікар, що пережив хворобу, описує її, як щось подібне до кору чи віспи: