Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Вони все ретельно розраховували. Добрі стосунки з великими родинами вимагали відмови від королівської боговитости (хоча допомагали й практичні кроки, що прив'язували багатство аристократів до успіху королівського двору). Аби заспокоїти джентльменів науковців, треба було допасувати трона до ідеалізованої конфуційської моделі єрархійного всесвіту (і зробити інший прагматичний рух, віддати знанню конфуційської класики перевагу над аристократичними зв'язками у змаганні за адміністративні посади). Підтримування королівського врядування у величезній країні потребувало ще дечого, а саме поєднання передосьового статусу монархії як мосту до богів та предків з приземленішими заходами, як-от зменшенням військової служби, пом'якшенням найжорстокіших законів Цинь та ретельно вирахуваним у часі зменшенням податків.
Компроміси сприяли миру та єдності, що поступово зв'язали східний осередок у єдину цілість. Володарі називали її чжунґо ("Серединне королівство" в центрі світу) чи тянься ("Все під небом/Піднебесна", бо ніщо поза її кордонами не мало значення). Саме в цій точці набуває сенсу сприймання східного осередку як єдиної цілости, що її теперішні західники, дотримуючися неправильної вимови "Цинь", називають Китаєм. Всередині держави "Все під небом/Піднебесної" залишалися величезні культурні відмінності, але східний осередок почав перетворюватися на Китай.
Рим прагнув таких самих компромісів. 30 року до н. е., по закінченні громадянських війн, переможний Август здемобілізував призовників і заповнив прикордонну смугу професійними вояками. Подібно до імператорів Хань, він знав, що армія може бути загрозою режимові. Проте, на відміну від китайських імператорів, що заповнювали армію в'язнями та чужинцями й таким чином тримали її поза основним суспільством, Август та його послідовники вирішили тримати своїх ворогів навіть ближче, ніж друзів. Вони зробили армію центральною суспільною інституцією, але лише під своїм особистим контролем.
Війна стала прерогативою фахівців, а всі інші зайнялися мистецтвом миру. Рим, подібно до Китаю, вбирав у себе клієнтних королів та прив'язував добробут аристократів до успіхів імперії. Імператори ходили по натягненому канату прикидаючися просто першими серед перів, коли спілкувалися з аристократією, головнокомандувачами, коли мали справу з армією, та богоподібними, коли йшлося про частини імперії, що воліли боговитих володарів. Замість старого компромісу бог на один день, вони застосували стратегію бог коли помру. Згідно з цією теорією, імператори, поки жили, були просто видатними людьми, а по смерти спочивали біля богів. Деякі з них, як-от імператор Веспасіян, вважали це кумедним. Помираючи, він жартував зі своїм почтом: "Здається, я стаю богом"[172].
У першому сторіччі нашої ери відбувався синтез грецької та римської культур. Багатії могли мандрувати від Йордану до Рейну, зупинятися в дуже подібних містах, їсти з майже однакових золотих тарілок, дивитися знайомі грецькі трагедії, наводити розумні алюзії з Гомером та Вергілієм і скрізь знаходити співрозмовників, що могли оцінити їхні розумування. Сенат визнавав дедалі більше провінційних знаменитостей, місцеві важливі персони робили написи латиною та грекою, і навіть селяни на полях почали вважати себе римлянами.
Компроміс зняв опір. Було б добре зацитувати з цієї нагоди якогось античного текста, але ніщо не передає ситуацію так добре, як комедія 1979 року Життя Браяна за Монті Пайтоном. Коли Рег (у виконанні Джона Кліза), голова Народного фронту Юдеї, намагається викликати в своїх не надто палких послідовників антиримський гнів, виявляється, що вони воліють говорити про привабливі риси імперії (особливо вино). Рег кидає їм питання, що стало найзнаменитішим із усіх, що коли-небудь питали про Римську імперію: "Добре. Крім санітарії, медицини, освіти, вина, громадського порядку, іригації, системи постачання питної води та охорони здоров'я — що ці римляни коли-небудь робили для нас?"[173] Борці за свободу трохи замислилися, потім один з них невпевнено підіймає руку: "Принесли мир?" У Рега перехопило дух від такої дурости: "А, мир... заткнися!"
Рег не усвідомив того, що мир усе змінив, приніс добробут на обидва боки Євразії. Населення обох імперій швидко більшало, економіки зростали навіть швидше. На найфундаментальнішому рівні продуктивність землеробства зростала, хоч би що ми рахували — сукупний продукт, продукт на одиницю площі чи продукт на одиницю праці. Закони Хань та Риму давали більший захист майна і землевласникам, і селянам. Землероби на всіх рівнях культивували нові землі, поширювали іригаційні та дренувальні системи, купували рабів чи наймали працівників і використовували більше добрив та кращі знаряддя. Єгипетські записи свідчать, що землероби римської епохи могли збирати врожай десять фунтів пшениці на кожен фунт посіяного зерна; це видатний рівень для домодерного рільництва. Статистика з Китаю не збереглася, але археологічні знахідки та рахунки в підручниках із землеробства наводять на думку, що видатність господарювання була високою й там, особливо в басейні Хуанхе.
172
"Здається...": Suetonius, Life of Vespasian 23.
173
"Добре...": Monty Pythons Life of Brian (1979).