Чому Захід панує - натепер

Війна стала прерогативою фахівців, а всі інші зайнялися мистецтвом миру. Рим, подібно до Китаю, вбирав у себе клієнтних королів та прив'язував добробут аристократів до успіхів імперії. Імператори ходили по натягненому канату прикидаючися просто першими серед перів, коли спілкувалися з аристократією, головнокомандувачами, коли мали справу з армією, та богоподібними, коли йшлося про частини імперії, що воліли боговитих володарів. Замість старого компромісу бог на один день, вони застосували стратегію бог коли помру. Згідно з цією теорією, імператори, поки жили, були просто видатними людьми, а по смерти спочивали біля богів. Деякі з них, як-от імператор Веспасіян, вважали це кумедним. Помираючи, він жартував зі своїм почтом: "Здається, я стаю богом"[172].

У першому сторіччі нашої ери відбувався синтез грецької та римської культур. Багатії могли мандрувати від Йордану до Рейну, зупинятися в дуже подібних містах, їсти з майже однакових золотих тарілок, дивитися знайомі грецькі трагедії, наводити розумні алюзії з Гомером та Вергілієм і скрізь знаходити співрозмовників, що могли оцінити їхні розумування. Сенат визнавав дедалі більше провінційних знаменитостей, місцеві важливі персони робили написи латиною та грекою, і навіть селяни на полях почали вважати себе римлянами.

Компроміс зняв опір. Було б добре зацитувати з цієї нагоди якогось античного текста, але ніщо не передає ситуацію так добре, як комедія 1979 року Життя Браяна за Монті Пайтоном. Коли Рег (у виконанні Джона Кліза), голова Народного фронту Юдеї, намагається викликати в своїх не надто палких послідовників антиримський гнів, виявляється, що вони воліють говорити про привабливі риси імперії (особливо вино). Рег кидає їм питання, що стало найзнаменитішим із усіх, що коли-небудь питали про Римську імперію: "Добре. Крім санітарії, медицини, освіти, вина, громадського порядку, іригації, системи постачання питної води та охорони здоров'я — що ці римляни коли-небудь робили для нас?"[173] Борці за свободу трохи замислилися, потім один з них невпевнено підіймає руку: "Принесли мир?" У Рега перехопило дух від такої дурости: "А, мир... заткнися!"

Рег не усвідомив того, що мир усе змінив, приніс добробут на обидва боки Євразії. Населення обох імперій швидко більшало, економіки зростали навіть швидше. На найфундаментальнішому рівні продуктивність землеробства зростала, хоч би що ми рахували — сукупний продукт, продукт на одиницю площі чи продукт на одиницю праці. Закони Хань та Риму давали більший захист майна і землевласникам, і селянам. Землероби на всіх рівнях культивували нові землі, поширювали іригаційні та дренувальні системи, купували рабів чи наймали працівників і використовували більше добрив та кращі знаряддя. Єгипетські записи свідчать, що землероби римської епохи могли збирати врожай десять фунтів пшениці на кожен фунт посіяного зерна; це видатний рівень для домодерного рільництва. Статистика з Китаю не збереглася, але археологічні знахідки та рахунки в підручниках із землеробства наводять на думку, що видатність господарювання була високою й там, особливо в басейні Хуанхе.