Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Кір, засновник Перської імперії, 530 року до н. е. випробував упереджувальні війни проти масагетів. Подібно до своїх попередників мідійців, він воював виноградом: дав авангардові масагетів пограбувати свій табір, а коли вони упилися, повбивав їх і захопив сина королеви. Королева Томіріда написала Кірові листа: "Ти, що не можеш насититися кров'ю... Поверни мені мого сина і йди геть із моєї країни, не зазнавши кари... Якщо ти цього не зробиш, я присягаюся сонцем, владикою масагетів, що я тебе, хоча ти і не міг насититися кров'ю, я тебе досхочу насищу"[164]. Вона дотримала слова, перемогла персів, відрізала Кірову голову й занурила в торбу з кров'ю.
Початок упереджувальних ударів був невдалим, але 519 року до н. е. Дарій Перський продемонстрував, що вони могли бути ефективними, коли переміг конфедерацію, що її перси називали "скитами у гостроверхих шапках", і нав'язав їм сплату данини та маріонеткового короля. П'ятьма роками пізніше він випробував цей спосіб знов, перетнув Дунай і переслідував інших скитів далеко вглиб України. Але так само, як в асиметричних війнах нашого часу, важко сказати, хто переміг. Геродот вважав, що це була катастрофа, з якої Дарій ледве врятувався, проте скити більше ніколи не загрожували Персії, отже, щось було правильно.
До того, як степова кавалерія стала фактом життя на Сході, минуло більше часу, позаяк колісницям до Китаю довелося подолати довший шлях, ніж на Захід. Але коли кочівничий ефект доміно настав, він діяв так само жорстоко. Східне поширювання кочівництва йшло, можливо, за нападами жунів на Чжоу у восьмому сторіччі до н. е., і мешканці півночі, поглинені державами Цзинь та Цинь у сьомому та шостому сторіччях до н. е., напевне, часто віддавали перевагу асиміляції над боротьбою з прийшлими кочівниками. Коли вони це робили, спільний тиск нападів кочівників та експансії китайських держав нищив буферні суспільства так само, як на Заході.
Тепер держава Чжао перетворилася на прикордонну смугу. Так само, як асирійці перед обличчям скитів, Чжао негайно залучили кочівних вершників до боротьби проти своїх сусідів і почали тренувати свою кавалерію. Чжао розвинула також протикочівничу стратегію, маловикористовувану на Заході. Це була війна на виснажування: китайці будували стіни, що тримали кочівників назовні чи принаймні відокремлювали місця їхньої торгівлі та нападів. Видавалося, що це працювало не так погано, як воювати чи платити за захист, і в третьому сторіччі до н. е. стіни набули поширення. Стіна Першого імператора Цинь простягалася на дві тисячі миль і коштувала (принаймні згідно з легендою) життя одного робітника за кожен збудований ярд[165].
Бувши тим, ким він був, Перший імператор не втратив від цього сну. Насправді йому так сподобалося будувати стіни, що він перетворив цю захисну стратегію на зброю й продовжив свою Велику стіну так, що вона охопила величезну ділянку пасовищ, де кочівники зазвичай пасли коней. Потім, 215 року до н. е., він почав упереджувальну війну.
Велика стіна дала ясний сигнал: географія знову почала змінювати значення. Сили, що рухали нудний поступ суспільного розвитку вгору на рисунку 5.1, — піднесення енергоздобутку, ефективніша організація, поширювання грамотности та дедалі смертельніші армії — перетворювали світ. На 200 рік до н. е. в кожному осередку домінувала одна велика імперія, її вояки та торгівці не оминали й просторів між осередками. Степи з величезного бар'єру між Сходом та Заходом перетворилися на магістраль, що їх з'єднувала, й замість окремих, але подібних історій східний та західний осередки почали набувати взаємопов'язаної історії. Ще дуже мало товарів, людей чи ідей долали весь шлях від одного кінця Євразії до іншого, але форми набували нові географічні реалії. Протягом кількох наступних сторіч вони зметуть великі імперії, що домінували в осередках 200 року до н. е., змінять висхідний напрям суспільного розвитку на зворотний та покінчать з першістю Заходу. Парадокс розвитку входив у цілком нову фазу.
6
Занепад та загибель
Все на краще
се є на краще... в цьому найкращому з можливих світів»[166], — знов і знов повторював др. Панглос у Вольтеровому Кандіді, що став класикою вісімнадцятого сторіччя[167]. Маючи сифіліс, втративши око та вухо, бувши поневоленим та повішеним, втрапивши аж у два землетруси, Панглос вперто повторює те саме.
164
"Томіріда... ось що...": Herodotus 1.212 [укр. переклад Андрія Білецького: Геродот, Історія, Київ, Наукова думка, 1993].
165
Велика стіна Цинь — це не картинковий кам'яний бар'єр, що його ви можете відвідати неподалік Пекіна (він здебільшого належить до шістнадцятого сторіччя нової ери). Так само неправда, що Велику стіну можна побачити з орбітового космічного апарата, не кажучи вже про Місяць.
166
"Все є на краще...": Voltaire, Candide (1759), chapter 1 and passim [укр. переклад Валер’яна Підмогильного: Кандід або Оптимізм, Київ, "Слово", 1927].
167
Переклад Валер'яна Підмогильного