Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Публицистика » Суспільно-політичні твори
Суспільно-політичні твори - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Суспільно-політичні твори

Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:

Пропонуємо увазі читачів суспільно-політичні твори Миколи Міхнов-ського (1873-1924) — відомого українського політичного та громадського діяча, правника, публіциста, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст. Книжка містить славнозвісну брошуру «Самостійна Україна», авторські листи, відозви, програми, численні публікації з часописів «Самостійна Україна», «Запоріжжє», «Слобожанщина», «Сніп» та ін., а також ґрунтовні статті різних авторів про життєвий і творчий шлях батька українського самостійництва.
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
1 ... 124 125 126 127 128 129 130 131 132 ... 239
Перейти на страницу:

Такі характерні для тієї епохи факти, що деякі полки українські, як, н[а]-пр[иклад,] Стародубський, прохали у московського правительства полковника із москалів, багато самі за себе кажуть.

Попівство українське, од простих попів до митрополитів, енергічно підтримувало москалефільські тенденції і було головним агітатором, організатором і підпирачем москалефільського руху, головно серед сільських верств українського суспільства. Вони (попи) не цуралися навіть доносів і дуже часто були політичними шпигами московського правительства на своїх братів по крові.

Гетьман, голова нації, намагався оперти свою власть не на своїм народі, а на ласці московського правительства, і ні трохи не соромився такого ганебного становища. Опираючися на силі чужого, московського, війська, гетьмани угнітали тих, на котрих повинні були опертися, догоджаючи їм, нижчим[285]верствам українського народу, головно сільському хліборобові (Брюховець-кий, Многогрішний і інші); шляхом їх ішла старшина — державне урядов-ство українське (псевдодемократична політика Москви).

Національна погибіль стала доконечною, а українська держава, майже незалежна, перестала існувати; вона увійшла в державу московську, як завойована провінція. І покарані страшно Одвічною Волею усі верстви українського народу за його москалефільство. Українське попівство обернено в покірних рабів попівства московського (Святійший Синод), а потім їх стали заміняти попами-москалями. Українська старшина хоч і одержала «дворянство» за національну зраду, але становище сього дворянина нової формації було станом безголосного, безправого холопа не тільки перед московським, тепер уже російським, царем, але і перед його боярами.

Окрім того «нові дворяни» повинні були відсунутися від власті у своїм краї, яку захопили в свої руки москалі, що одержали на Україні більшу часть земельної посілості.

Але найбільш постраждали темні нижчі верстви українського народу — селяни — за своє несвідоме і нав’язане їм москалефільство: вони знову попали у невільництво, в кріпацтво. Можна собі уявити, як тяжко було їм вертатися в ярмо, з-під котрого вони тільки що визволилися. Але боротися було уже запізно: вони самі себе приборкали, — самі дали зав’язати собі світ (рік 1783).

І так, уся довголітня боротьба українського народу проти Польщі, вкінці його самовизволення, уся ця маса витраченої сили і енергії, маса пролитої крові, пішла в нівець і головно через недостачу національного ідеалу «Самостійної України» серед широкого загалу українського тогочасного суспільства. Тоді не розуміли головної умови національного життя: треба бути державно незалежною нацією, треба не бути рабом, треба бути паном себе і своєї долі, щоб лаштуватися в своїй державі, на своїй території, по своїй уподобі. Соціальна справа незалежної нації — є домова справа і розв ’язуєть-ся по волі і думках впливової більшості її. — Соціальна справа поневоленої нації не є її домовою справою, бо лежить цілковито в руках тої нації, що поневолила, і то в руках пануючої її класи. Вирвати свою соціальну справу із рук чужинців, забрати її у власні руки — се і є головний ідеал кожного поневоленого народу.

Події на Правобережній Україні 1768 року

Справа 1768 року теж була марною тратою національних сил і марним пролиттям української крові знов-таки через брак національно-політичного ідеалу серед повстанців і навіть серед їх проводирів. Це повстання, яке зветься в історії «гайдамацьким», відбулося в державі польській по правий бік Дніпра, було повстанням кріпаків проти польської земельної шляхти. Через те, що воно не мало ясної і визначної національно-політичної цілі, себто заснування великої незалежної української держави, а мало на меті завдання соціальне, себто знищення кріпацтва, то воно скінчилося нічим. Але головну ролю в погибелі цієї справи відіграло москалефільство: повстання робилося іменем російської цариці Катерини ІІ-ї; проводирі повстання запевняли український народ Правобережної України, що російська цариця їм спочуває і безперечно буде їх запомагати грішми, зброєю, військом — і цим погубили справу.

вернуться

285

Нижча класа була тоді не юридично нижча, бо всі були вільні, а по економічній можності.

1 ... 124 125 126 127 128 129 130 131 132 ... 239
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)