Чому Захід панує - натепер

Проте могли бути й корисніші зустрічі, де брали участь люди, що їх освічені джентльмени, автори більшости збережених дотепер текстів, вважали не вартими згадки — наприклад, раби. 2010 року генетики оголосили, що мітохондрійна ДНК з кісток чоловіка, похованого в другому сторіччі нової ери у Ваньярі в південній Італії, свідчить про його походження по жіночій лінії зі східної Азії; археологи додали, що обставини похорону свідчать про його статус землеробського раба. Можна лише будувати здогади, які жахи завели його чи його предків так далеко від батьківщини.

Другу групу мандрівників, зневажених у літописах, складали торгівці — із усього, що ми знаємо, ті самі торгівці, що привезли східноазійського раба до Італії. Римський аристократ Пліній Старший, автор величезного опису світу та його особливостей (він загинув 79 року н. е. під лавою з вибухлого Везувію, бо надто захопився спостеріганням неймовірного видовища), таки примусив себе згадати щорічне виряджання торгівельного флоту з єгипетського узбережжя Червоного моря до Шрі-Ланки. Зберігся ще один приблизно рівночасний документ — грецький текст під назвою Подорож Червоним морем, щось на кшталт підручника для торгівців з описом портів та вітрів Індійського океану.

Римські торгівці, безперечно, залишили свою позначку в Індії. Практично майже одразу, щойно у вісімнадцятому сторіччі там поселилися британські та французькі колоністи, місцеві мешканці почали приносити античні римські монети, але масштаб контактів лишався невідомим аж до 1943 року. Того літа, після десятиріч ігнорування індійської культурної спадщини, у розпал Другої світової війни та в очікуванні кінця врядування в Індії, британська колоніяльна адміністрація вирішила, що настав час впритул зайнятися індійською археологією. Із узбережжя Салерно, де англо-американські сили щойно вторглися в Італію, було негайно висмикнуто бригадира Мортимера Вілера й відряджено до Нью-Делі давати раду півтора мільйонам квадратових миль території, що археологічним багатством майже не поступалася Єгиптові.

Вілер був надзвичайною людиною. Він брав участь в обох світових війнах, залишив слід з розбитих сердець на трьох континентах і здійснив революцію в британській археології своїми скрупульозними розкопками римських пам'яток. І все одно це призначення змусило не одну пару брів поповзти вгору. "Британській імперії скоро настане кінець, — казали індійські націоналісти, — то чому вони накидають нам якогось відставного полковника Незграбу, що на замулених римських стоянках почувається значно краще, ніж на землі Будди?"

Вілер мусив багато що довести, тому, щойно приземлившися в Мумбаї (тоді відомому як Бомбей), він почав ураганний археологічний тур. Прибувши до Ченаї (колоніяльного Мадрасу), що знемагав від спеки перед навислим мусоном, Вілер побачив, що всі урядові установи замкнені, й вирішив згаяти час у місцевому музеї. У мемуарах він пише: