Метаморфози

399] А переможець пливе вже туди, де жила Гіпсіпіла 400] й славний Тоант, у той край, що мужів стародавніх убивством 401] Слави лихої зажив,— щоби стріли тірінфські здобути. 402] Тільки тоді," коли з власником разом їх грекам'доставив, 403] Під довголітню війну було рису підведено крайню. 404] З Троєю впав і Пріам. Нещаслива дружина Пріама, 405] Втративши все, незабаром утратила й вигляд людини: 406] Загавкотіла нараз, колихнувши чужинне повітря, 407] Де між вузькі береги заганя Геллеспонт свою хвилю. 408] Діє палахтів Іліон. Ще вогонь поривався до неба. 409] Вівтар Юпітера випив до краплі старого Пріама [229] 410] Кров нерясну. За волосся притягнено Фебову жрицю — 411] Марно вона простягала до неба долоні благальні. 412] Поки дарданські жінки вже в охоплених полум'ям храмах 413] До своїх рідних богів, безсловесних зображень, горнулись, 414] Тут же, падкі на красу, почали їх розхапувать греки. 415] Скинуто й Астіанакса з тієї високої вежі. 416] Звідки йому нещодавно показувать мати любила 417] Батька, що збройно стояв і за себе й за прадідів землю. 418] Вже до від'їзду схиляє Борей. Вже, порушені вітром, 419] Снасті риплять. Паруси на попутній скеровують подув. 420] «Троє, прощай! Нас у рабство женуть!» — розридались троянки. 421] З димних виходять осель, до землі припадають устами. 422] На корабель наостанку зійшла,— бо її, розпростерту, 423] Ледве знайшли на могилах синів,— безталанна Гекуба. 424] Хоч за нагробок хапалась вона, хоча прах цілувала,— 425] Все ж дуліхійці її відтягли. Тільки Гектора попіл 426] їй зачерпнути вдалось і за пазуху потай сховати. 427] Гектору ж — дар похоронний скупий — волосок посивілий 428] Та материнську пекучу сльозу на могилі лишила.