Метаморфози

306] Втім, не дивуймось йому, що своїм язиком, недоріка, 307] Так опоганив мене. Він і вам не одне тут закинув, 308] Сорому гідне: якщо Паламеда оскаржив я підло, 309] Значить, не кращі й ви, хто за це йому вирок виносив. 310] Та, щодо цього, то й сам Навпліад, на гарячім піймавшись, 311] Мовити й слова не міг. А про злочин його ви не тільки 312] Чули, а й бачили золото — підкупу доказ найкращий. 313] Що на Вулкановім Лемносі Пеантіад ще й сьогодні,— 314] В тому вина не моя. У цій справі — слово за вами: 315] Ви ж на те згоду дали. Я дораджував тільки, щоб хворий [227] 316] Був оддалік од війни, від доріг та трудів непосильних, 317] Щоб одпочинком зарадити спробував лютій недузі. 318] Вислухав — от і живе! Була щирою наша порада. 319] Врешті, й на користь пішла. Хоча друговії—й щирості досить! 320] Та, якщо тільки йому зруйнувати Пергам віщували,— 321] Не посилайте до нього мене! Хай ось син Теламона 322] Піде й зм якшить того мужа, який од недуги та гніву 323] Геть одурів, хай сюди хитромудро доставить шаленця! 324] їда скоріше розгубить ліси, Сімоент до верхів'їв 325] Хвилю помчить, а троянцям Ахайя подасть допомогу, 326] Ніж перестану грудьми вашу справу святу захищати, 327] Ніж заповзятість тупого Еанта на користь вам піде. 328] Хай, навісний Філоктете, завзявсь ти на мене, на друзів, 329] На владаря; хай прокльони погибельні сиплеш без міри 330] На мою голову вдень і вночі; хай одна в тебе думка: 331] Щоб, коли траплюсь тобі, насититися кров ю моєю,— 332] Щоб опинивсь я на місці твоїм, а ти — на моєму,— 333] Все ж попрямую в той край, і тебе таки витягну звідти, 334] й луком твоїм, якщо Доля сприятиме, заволодію, 335] Як удалось мені заволодіти пророком дарданським, 336] Як розгадав, що боги прорекли, що судилося Трої, 337] Як на виду в ворогів я Мі нерви фрігійської образ 338] Викрав із храму… Й зі мною Еант порівнятися хоче?