Метаморфози

675] Так і спливав за гостиною час: то про те, то про інше 676] Мову вели. Та відсунуто стіл. Розійшлись усі спати. 677] Щойно на світ зайнялось, подалися до віщого Феба. 678] Велено їм до праматері, до берегів, де почався 679] Рід їх, плисти. Проводжати владар із дарунками вийшов: 680] Скіпетр — Анхісу; Асканію — лук і хламиду; Енею ж 681] Дав він кратер, що його переслав ще раніше для нього 682] З—над берегів аонійських Терсей, побратим його давній. 683] Отже, Терсей переслав; Алкон—беотієць із Гіли 684] Виробив, різні на ньому різьбою представивши речі. 685] Місто було там, і семеро брам вирізнялись у ньому: 686] Що це за місто, не важко було здогадатись по брамах. 687] А перед містом — похід похоронний, вогні та могили, 688] Всюди — жінки, матері, розхристані, простоволосі; 689] Свідчило все про печаль. Навіть німфи, здавалось, ридали 690] Край пересохлих джерел. Одиноко чорніє безлисте 691] Дерево; спрагнені кози снують по жарких крутосхилах. [235] 692] Посеред Фів зобразив той митець Оріонових дочок. 693] Не по—жіночому горло одна з них під меч наставляє, 694] Друга, залізо грудьми зустрічаючи, також одважно 695] Впала за рідний народ. І несуть їх обох через площі, 696] Вогнище палять високе для них на почесному місці. 697] Двоє близнят, юнаків, щоби рід не загинув безслідно, 698] З попелу дів піднялись; їх Коронами — каже переказ — 699] Названо. Матері прах урочисто вони проводжали. 700] Всі ці зображення, славні ще й полиском давньої бронзи, 701] Зверху акант золотавий обводив по вінцях кратера. 702] Не поскупилисл й Трої сини: в свою чергу жерцеві 703] Цінну кадильницю й чашу дали; окрім того, блискучий, 704] Щирого злота вінець у ясних, мов зірки, самоцвітах.