Метаморфози

238] Хто потребує тебе між данайцями, хто тебе славить? 239] Ну а зі мною й Ті дід свої вчинки погоджує радо, 240] Схвалює те, що роблю, дорожить товариством Улісса. 241] Щось таки важить, що не з однієї лиш тисячі наших 242] Вибрав мене Діомед! Хоч до цього й не змусила доля, 243] Знехтував я небезпеками: ніч була й ворог довкола! 244] З роду фрігійців Долона, що зваживсь на подвиг такий же, 245] Вбив я, але перед тим його змусив усі таємниці 246] Викласти — все, що облудлива Троя для нас готувала. 247] Все я від нього дізнавсь, не було що й вивідувать більше. 248] Міг повертатись уже до своїх, похвали заслуживши. 249] Та, не обмежившись цим, я проник у ту ніч до наметів 250] Реса,— й винищив махом усіх, розпочавши від нього. 251] Тільки тоді, доконавши свого, наче той тріумфатор, 252] Я на здобутому повозі в табір свій гордо в їжджаю. 253] Зброї того, чиїх коней за вихід нічний домагався 254] Ворог,— мені не присудите? Бережете для Еанта? 255] Може, згадати ще й те, як загін Сарпедона, лікійця, 256] Знищив я списом своїм? Умиваючись власною кров'ю. 257] Впали від мене Керан, син Іфіта, Аластор і Хромій; 258] І Прітанід, і Алкандр, і Ноем повалився, і Галій; 259] Херсідамант і Тоон полягли від моєї правиці, 260] З ними — Хароп і Енном, що таку нещасливу мав долю! 261] Далі — й безвісних чимало лягло поза стінами міста 262] Від оцієї ж руки. Є й у мене рубці, громадяни, 263] Як і годиться, на грудях. А щоб голослівним не бути — 264] Гляньте! — І тут він розхристався.— Ось тії груди, що завжди 265] Тільки за ваше трудились добро, задля вашої справи! 266] Син Теламона, проте, упродовж тих років ані разу 267] Крові за вас не пролив! Його тіло не відало рани!