Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Інколи самосуд вчиняли цілими групами. У колгоспі «Нова спілка» в П’ятихатському районі Дніпропетровської області натовп, спільно з головою колгоспу, ветеринаром, рільником і рахівником, забили колгоспника до смерті за вкрадений глечик молока й кілька коржиків.[919] Коли косарі з сусіднього села вкрали вівцю з колгоспу в селі Рашкова Слобода Ріпкинського району Чернігівської області, голова колгоспу з Рашкової Слободи влаштував за ними погоню й розстріляв у полі чотирьох чоловік. Микола Опана-сенко, тоді ще дитина, бачив кров розстріляних на стоптаному молодому житі. Пізніше він зауважив: «Але постає гірке питання: хто вселив у душі мужиків лютість звірів, щоб отак нещадно розправлятись з людьми?»[920]

Під час самосудів жертв, бувало, катували. У Вінницькій області натовп утримував у хліві жінку (котру підозрювали в крадіжці) протягом двох днів без їжі та води, перш ніж поховати її живцем. В іншому районі Вінницької області дванадцятирічну дівчину Марію Сокурко вбили за крадіжку цибулі. У Київській області голова сільради «заарештував» двох дівчат-підлітків, звинувачених у крадіжці. Він обпікав їхні руки сірниками, колов голками і так люто бив, що одна із них померла, а іншу госпіталізували.[921] Така поведінка була настільки звичним явищем, що в червні 1933 року український уряд наказав прокурорам запобігати «самосудам» через відкриті суди над злочинцями. У червні та липні в Україні відбулися десятки невеликих «показових судових засідань», однак про самосуди по всій Україні повідомлятимуть і в 1934 році, і навіть у 1935.[922]