Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Мішки розриваються, але пильні енкаведисти оточують те місце з вигуками: «Не смій чіпати соціалістичну власність!» Те зерно збирають у цілі мішки, але в пилюці завжди лишалося десяток чи два зернин. Голодні діти накидаються на ту пилюку, намагаючись нагребти якомога більше тієї пилюки, одначе в тій «баталії» тих діток били й придушували. Безсилі, вони вже не вставали.[910]

Іноді крадіжки відбувались у значно більших масштабах. У січні 1933 року в Україні було проведено інспекцію хлібозаводів та пекарень, яка встановила, що працівники в усій республіці масово крали хліб і борошно для особистого споживання або для продажу на чорному ринку. Як наслідок, практично весь хліб, який можна було продати в офіційних магазинах, був «поганої якості», він містив надто великі об’єми повітря та води, а також наповнювачів — тирси, іншого зерна — замість пшениці. У деяких випадках фабрики контролювалися «злочинними організаціями», що вимінювали хліб на інші продукти. Бухгалтерські книги також масово «підробляли», щоб приховати ці операції.[911]

Таке перетворення чесних людей на злодіїв було тільки початком. Тижні за тижнями голод буквально робив людей божевільними, пробуджував ірраціональний гнів та ще більшу агресію. «Голод був жахливим, але це ще не все. Люди стали настільки злими та дикими, що було страшно вийти на вулицю», — згадував один із свідків. Інший очевидець згадав, що син його сусіда дражнив інших дітей хлібом з варенням, яке заготувала його родина. Діти почали жбурляти в нього камінням і забили його до смерті. За цим виникла бійка за цей хліб, в якій загинула ще одна дитина.[912] Дорослі не були краще підготовлені, щоб впоратись із гнівом, викликаним голодом: один чоловік згадував, що сусіда настільки дратували плачем власні голодні діти, що він задушив своє немовля в колисці та убив двох інших дітей, вдаривши їх головою об стіну. Тільки одному із його синів вдалося втекти.[913]

Схожу історію зафіксувала ДПУ у Вінницькій області, де один колгоспник, котрий не міг навіть припустити, що його діти помруть від голоду, «натопив піч і закрив комин», щоб вбити їх: «Діти від угару почали мучитися і кликати на поміч, але він задушив їх своїми власними руками, після чого пішов до сільради і розповів про скоєний злочин». Чоловік сказав, що вбив дітей «через відсутність будь-яких продуктів харчування». Під час обшуку в його будинку дійсно не знайшли ніякої їжі.[914]

Став поширеним самосуд. Озброєні охоронці на місці стріляли в збирачів зерна. Така ж доля чекала кожного, хто намагався вкрасти будь-що зі складів. Коли голод посилився, прості люди також почали мститися тим, хто крав. Олексій Литвинський згадував, як голова колгоспу схопив хлопчика, який вкрав шматочок хліба під час годування колгоспників, і, тримаючи за дві ноги, «із розмаху вдарив голівкою об дерево. Та дитина померла». За це вбивство чоловік ніколи не зазнав жодного покарання.[915] Ганна Цівка розповіла, як жінка за хлібину втопила свою небогу.[916] Старшого брата Миколи Баші спіймав сусід, коли хлопець шукав гнилу картоплю на його кухні, та кинув у льох, у якому було по пояс води.[917] Тітку ще одного свідка закололи вилами за крадіжку зеленої цибулі з сусіднього городу.[918]