Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Робітницька справа в містах України належить чужинцям. З монополізацією місько-української промисловості москалями міста українські (осередки просвіти і власті) стали фортецею, твердинею московського панування.
І гірка іронія опанувала українського інтелігента: він побачив, оскільки ворожа і шкідлива для його і для його народу була його москалефільська праця. Яка вигода українському робітникові і народові в тім, що на фабриках, заводах і робітнях буде скорочений робучий 8-годинний день і висока плата, коли праця на цих заводах і фабриках монополізована москалями?
А що сталося з селянином за той час, протягом котрого українська інтелігенція клала свої голови за московські права?
Конфіската українських ґрунтів ХУШ-го століття залишилася і після 1861 року, як треба було й сподіватись...
Зробимо статистичні вимітки для приватної земельної власності із офіціальних даних[280] для українських губ[ерній].
Земельна власність в межах від: 0-50 десят[ин], 50-200, 200-500, 500-1000, над 1000 % приватних землевласників в загальнім їх числі: 75,1 11,9 5,9 3,2 3,9 % площаді під кождою категорією земельн[ої] приватної власності відносно загальної площаді земельн[ої] приватної власності 3,6 6,2 9,6 11,4 69,2По цим офіціальним даним бачимо, що площадь приватного земельного володіння в межах від (0-500) складає 3,6% усієї площаді приватно-земельного] володіння на Україні. В цій категорії приватно-зем[ельного] володіння, певне, треба шукати і селянсько-української приватної власності.
Яка колосальна площадь (усієї площаді приватно-зем[ельного] володіння) приватного володіння належить дворянству, почасти представникам капіталу.
Коли додамо, що колосальні обшари землі на Україні належать до «удільної землі», доходи з котрої ідуть на родину царя-чужинця, і належать до «казенної» землі, доходи з котрої, як і взагалі доходи з України, ідуть в російське державне «казначейство», а звідти розходяться по кишенях пануючих московських клас, що стоять у власті державної, то виводи стануть ще сумніші.
Яскравою ілюстрацією безземелля українського народу служить той факт, що 40% українського селянства живе тільки наймовою працею.
І 25% сільського населення лічиться цілком зайвим по визнанню міністерства скарбу (фінансів).
Земство на Україні є інституцією денного грабівництва. Дворяни з чужинців або змоскалізовані ренегати, посівши цілковито[281] земства, накладають колосальні «налоги» на селян, так що останні завжди перед земством запозичені, — завжди невиплатні довжники.
Земство не менш руйнує добробут українських селян, ніж московське правительство, бо накладає на селян далеко більші налоги.
Дворянам, — земельним володарям, — важно щорічне пониження зарібної плати сільського робітника, і вони вживають всіх засобів, щоб зарібну плату понизити до можливого шіпішиш-у. Але найліпший засіб до сего — зруйнувати добробут селян, що земці-дворяни і роблять, побільшуючи щороку налоги на селян, незважаючи на те, що останні давно уже запозичені земству.
Дуже цікавий той факт, що недавно так скандально виявився. Московська преса («Новое время», «Южный край» і інші газети) в 1903 році оголосила, що земський уряд, складаючися із дворянства, дав собі право не збирати поземельних і інших податків з дворян-землевласників; доточалися факти, що деякі добродії дворяни не платять налогів по 15-20 літ, є і такі, що не платили від 1761 року, з часу початку земщини. (А проте податки з дворян нікчемні порівняно з селянськими).
Ці скандальні факти так широко рознеслися, що примусили міністра післа-ти циркуляри до земств, котрі повинні були признати, що факти, оголошені пресою, справедливі.
280
Енциклопедичний словник «Ґранат».
281
Представники від селян в земстві відіграють тільки смішну ролю безголосих депутатів, бо вони мовчки (з причини своєї повної безправності) слухають на земських зборах дебати дворян про те, куди повернути наздирані з селян гроші. Певна річ, вони повертають їх на користь своєї класи. Селянські безголосі депутати, майже завжди волосні старшини, вибирають дуже часто по волі «земського начальника» дворянина, який є і судією і адміністратором свойого району і боротьба з котрим українського безправного селянина просто неможлива.