Суспільно-політичні твори

Ході, щоб довести, що конституція гарна річ тільки для вільної нації в її власній самостійній державі. З другого боку, ми приводимо ці факти, щоб довести українському народу, що та конституція, яка так потрібна москалям і якої вони так добиваються, яка в їх інтересі, зовсім не потрібна українському народу, якому потрібна така конституція, котра може тільки розлютити москалів. Українському народові зовсім не цікаво і не інтересно перемінити форму неволі, а йому інтересно позбутися неволі. Москалі, користаючи із некультурності української нації, хочуть вжити її сил для досягнення такої конституції, яка москалям потрібна, яка в їх інтересах. Така конституція певне реалізується у всеросійськім парламенті, в якім москалі певні, що складатимуть більшість і господарюватимуть усією російською імперією, тільки панування московської шляхти заміниться пануванням московської буржуазії і демократії. Проте інтерес української нації пхатиме її до здобуття конституції принаймні в дусі Богданових статтів Переяславської конституції, пхатиме її до конституції, яка б дала Україні повну автономію повного розпорядження українськими доходами, своїм власним військом, яка б дала політичну власть на Україні в руки українського народу.

Проте цей напрям українського руху — рішуче ворожий усій московській нації, яка вживе усіх сил, щоб також безконтрольно господарювати на Україні, як господарює тепер...

Будуччина буде повна кривавих подій між московською і українською нацією, інтереси котрих рішуче противолежні, ніколи не будуть погоджені і не можуть бути погоджені.

Звернувшися до власного народу, з метою його організування для боротьби з гнобителями соціальними і національними, українська інтелігенція злякалася того страшного становища, в якому народ опинився завдяки її довгочасному москалефільству. Здеморалізований і зденаціоналізований український робітник майже на 3А випхнутий москалями із професій по містах української території, і незабаром його випхнуть зовсім. А проте український міський робітник, несвідомий свого становища, у котрого чужинці відбирають решту хліба, підпирає усі вимоги робітників-москалів. В той час, як москалі-робітники, насуваючи масами щороку на українські міста, організуються, здобуваючи собі економічну і політичну силу, український робітник лишився незорганізований, безсилий і зайняв місце на самім споді робітничої класи. Московський робітник стає аристократом відносно робітника українця, безсилого, незорганізованого, несвідомого, який, певна річ, не здатен боротися з своїм могучим конкурентом москалем. Безробітний елемент українських робітників щороку збільшується, але і незорганізований, несвідомий свого ворога, покірно гине на бруку.