Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Звинувачення в зловживаннях були складені в такий спосіб, щоб заднім числом перекласти провину за насильство на кримінальні елементи і таким чином мінімізувати роль партії у цих злочинах. Однак Річицький не здався без бою: він чудово продемонстрував, що лише виконував чіткі накази згори, за що його раніше винагороджували. У своєму свідченні пояснив: приїхавши до Арбузинки, він побачив, що постанови від листопада 1932 року не виконують. Місцеві комуністи навіть не починали вилучати в селян усе продовольство та не змушували їх сплачувати «податки» в разі нездачі зерна; план хлібозаготівель не виконували. Ніхто не виганяв селян із хат. Саме такими були методи, котрі Річицький з успіхом використовував у Вінниці й котрі схвалювали вищі посадовці; по прибуттю в Арбузинку він мав наміри повторити сценарій.

Річицький також зауважив, що виступ Кагановича зміцнив його віру в правильність цих методів. 24 грудня 1932 року Річицький із секретарем районного комітету партії Кобзарем відвідали нараду районних керівників за головуванням Кагановича в містечку Вознесенськ. Насправді Каганович занотовував такі зустрічі в своєму щоденнику. На цих зборах обидва партійці почули особисто від одного з лідерів ВКП(б), що вони недостатньо сильно тиснули на селян. Також вони отримали наказ, процитований вище, що їх головним завданням було створити таку паніку на селі, «щоб [селяни] самі розкривали ями».[862] На зборах, які закінчилися лише о четвертій ранку, секретарі райкомів підписали зобов’язання зібрати 12 000 тонн зерна до 1 лютого 1933 року. Річицький свідчив, що промова його надихнула та переконала, що сільське керівництво повинно відмовитися від старих «неефективних» методів та перейти до жорсткого підходу.