Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 118 119 120 121 122 123 124 125 126 ... 191
Перейти на страницу:

Цікава історія Андрія Річицького дуже добре ілюструє цю проблему, але є радше винятком з правила. До того як стати районним уповноваженим, Річицький уже встиг в різний час взяти участь у багатьох літературних та політичних рухах. За його власними словами, ще молодою людиною під час селянського повстання 1919 року він воював у складі одного партизанського загону. Згодом він став есером, а потім його «осяяло» і він зробився переконаним комуністом, але членом Української комуністичної партії — однієї з партій «націонал-комуністів», які спочатку виступали проти більшовиків. Через деякий час він став біографом Тараса Шевченка і першим переклав Карла Маркса українською мовою. У 1931 році Річицький взяв участь в організованому цькуванні Михайла Грушевського, «затаврувавши» відомого історика як буржуазного ворога соціалізму.[860] Незважаючи на всі ці спроби інтегруватися в режим, складне політичне минуле Річицького зробило його становище в Україні на початку 1930-х років непевним, і в листопаді 1933 року його заарештували як одного з учасників фіктивної «Української військової організації».[861]

Судовий процес над Річицьким у березні 1934 року зосередився на його нетривалій кар’єрі районного уповноваженого під час хлібозаготівель та зокрема на роботі з бригадою активістів з грудня 1932 до лютого 1933 року в селі Арбузинка сучасної Миколаївської області. Розслідування його діяльності протягом цих трьох місяців було надзвичайно ретельним, розписано на сотні сторінок і включало свідчення більш ніж сорока свідків подій. Річицького разом з іншими місцевими керівниками, перш за все з Іваном Кобзарем, секретарем районного комітету партії, звинуватили в контрреволюції, викривленні партійної лінії та навмисному застосуванні надмірного насильства, щоб викликати «невдоволення».

Насправді, документи показують, що Річицький, Кобзар та інші місцеві керівники поводилися так само, як і тисячі інших комуністів та представників влади на місцях. Річицького надіслали в Арбузинку саме тому, що в нього вже був досвід успішного проведення хлібозаготівель у Вінницькій області. Попередньо, ще в 1930 році, він брав участь у хлібозаготівлях в тогочасній AM СРР (одне з найперших місць, де було застосовано насильницькі методи вилучення зерна), за що отримав ордена. По прибутті на нове місце роботи він одразу почав зі створення бригади, котра б змусила мешканців Арбузинки виконати плани хлібозаготівель.

За словами одного селянина, його наміри стали зрозумілі в першу ж ніч. Річицький зібрав керівництво села в одній кімнаті, зачинив двері та «почав кричати, називав усіх колгоспників петлюрівцями», кричав, що «треба тиснути та бити, щоб хліб пішов». Коли хтось заперечив, то він знову закричав: «Ви знаєте, хто з вами розмовляє? З вами розмовляє член уряду, член ЦК ВКП(б), кандидат в Політбюро». Потім він взявся за створення спецбригад, які працювали інакше від усіх попередніх: «Щоб у тому господарстві, куди зайшла бригада, був капітальний ремонт, щоб не залишилося не лише грубок, але й даху».

До складу команди Річицького входили інформатори та співробітники ДПУ Як це зазвичай робили, до цієї групи включили також двох відомих місцевих злодіїв; цих людей міліція вибрала за відому в минулому жорстокість. Одного з них, Спиридона Величка, вигнали з місцевого колгоспу за чергову крадіжку у вересні 1932 року. Йому дозволили вступити до бригади, бо він погодився виказати приховане збіжжя інших колгоспників. Величко розумів що це quid pro quo, і в його випадку ця тактика спрацювала. «Під час голоду не позабули про мене...», — як він визнав у своєму свідченні. Іншими словами, він не голодував.

Через кілька тижнів після приїзду Річицького його команда в Арбузинці дещо змінила традиційні методи вилучення зерна. По-перше, це метод «спецпогреба», куди на два-три дні без хліба й води саджали людей, в господарствах яких не могли знайти хліба. Їх регулярно били, доки вони не виказували схованого зерна. По-друге, це публічне знущання, котре мало слугувати засторогою для інших: з селян знімали весь одяг та возили по вулицях у діжках — і це було взимку. Коли жоден з цих методів не спрацьовував, тоді команда Річицького вдавался до більш показового покарання. Після конфіскації усього майна, включаючи одяг, білизну, пательні та взуття — вони просто вщент розвалювали хати.

В їхньому арсеналі були й інші види тортур. Учасник подій описав на одному прикладі, як працювали методи Річицького: «Після того, як я розрив 4 ями в одного середняка, я привів його до сільради. Річицький став його бити та при цьому кричав: “Ти знаєш про те, сволота, що за приховування хліба тебе розстріляють?” Той йому відповів: “Мені все рівно, скоро усі здохнемо голодною смертю”». В іншому випадку кілька членів бригади облили керосином кота, підпалили його та кинули в камеру до арештованих, де перебувало 30 осіб, серед них жінки та діти. Один член бригади змушував арештованих жінок до сексу, обіцяючи звільнити їх від здачі хліба, та спробував кількох з них зґвалтувати.

вернуться

860

Plokhy, Unmaking Imperial Russia, 269–70.

вернуться

861

Усі матеріали щодо справи Річицького в кн. В. Васильєв та ін., упоряд.. Партійно-радянське керівництво УСРР під час Голодомору, 289–444, див. також “Документи архівів ВКП (б) та ДПУ УСРР про настрої і моделі поведінки партійно-радянських працівників в республіці, 1932–33 рр.”, З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ 1–2 (40–1) (2013), 392–400.

1 ... 118 119 120 121 122 123 124 125 126 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)