Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.

Вони ще на початку 1944 року почали розпрацьовувати польське підпілля в Західній Україні в рамках операції «Сейм». Після роззброєння підрозділів АК влітку того року вони продовжили розвідувальні дії. У вересні радянські спецслужби перехопили дві радіостанції та друкарню польського підпілля, відтак 24 грудня до рук чекістів потрапив командувач Округи Тернопіль майор Броніслав Завадський «Сан», а в січні 1945 року — голова Представництва Уряду професор Збіґнєв Паздро. Розвиток польської конспірації в Східній Галичині остаточно урвала хвиля арештів, проведених НКВС і НКДБ в лютому 1945 року. Серед заарештованих опинився, зокрема, полковник Янсон, схоплений 19 лютого. Решту членів підпілля, які залишилися на волі, намагалися в цій ситуації якнайкраще замаскуватися, припинивши будь-яку діяльність, яка б могла полегшити спецслужбам викриття конспіраторів.

Так само й на Волині, попри різанину УПА, в підпіллі зосталися структурні мережі АК та волинського Представництва Уряду. Наприкінці 1944 року до рук НКВС потрапила кур’єр АК Галина Оліва, скерована на Волинь із Люблінщини. Безжальні слідчі методи й цього разу справдилися. Численні арешти, які відбулися в березні 1945 року, паралізували польське підпілля на Волині. Вже раніше радянські спецслужби почали розслідування діяльності членів самооборон, заарештувавши декого з них за звинуваченням у співпраці з німцями. Далебі польські бази щоразу мусили отримувати від німецьких цивільних властей і органів безпеки дозволи на володіння зброєю, що давало НКВС необмежену можливість будувати на цьому звинувачення. Решта або потрапили до «народного» Війська Польського, або до ІБ. Все це спонукало більшість іще живих поляків до виїзду на Захід.