Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.
- Автор: Мотика Ґжеґож
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-302-4
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.». Краткое содержание книги:
Про причини, перебіг і наслідки цього конфлікту — найбільш дискусійної теми української та польської історіографії й найболючішої проблеми сучасних взаємин двох народів-сусідів, йдеться в пропонованій українському читачеві книзі польського історика, професора, габілітованого доктора Ґжеґожа Мотики. Автор, який багато років працює в дослідних і просвітних структурах Інституту Національної Пам’яті та Інституті політичних досліджень Польської АН, є провідним фахівцем у цій галузі україністики, а його численні наукові розвідки користуються визнанням у середовищі польських і українських дослідників, водночас породжуючи своєю об’єктивністю, та глибиною неприязнь у тих, хто по обидва боки кордону прагне маніпулювати історичним минулим задля досягнення політичних цілей.
Під час операції трапилося чимало трагедій: солдати скоювали грабежі, зґвалтування, навіть убивства. Хоча ВП віддавало різні розпорядження, які забороняли відбирати українцям їхнє майно, але водночас армійські документи визнавали, що солдати «скоюють пограбування залишеного українцями майна. Трапляються випадки, коли військо навіть розбирає хати переселенців, пускаючи отриманий матеріал на паливо або на продаж»[333]. «Зразком» часто бували офіцери, найяскравішим прикладом чого є вчинки командира 36 піхотного полку підполковника Ніколая Кірилюка. У звіті ліського повітового старости Тадеуша Павлусевича за 1 січня 1946 року читаємо:
У зв’язку з дислокуванням в тутешньому повіті 36 полку Дивізії, очолюваного Полковником Кірилюком, повідомляю таке: [...] Виселення української людності за допомогою вищезгаданого Полку не дало [...] майже жодних результатів. Трапилися тільки цілі низки пограбувань інвентарю, одягу та начиння в населення, яке, не бажаючи виїжджати на Схід, покидало села й ховалося в лісі. Грабовано навіть при тому польське населення, яке перебувало в домівках. [...] Гр. Кірилюк наказує своїм підлеглим примусово приводити собі до помешкання місцевих дівчат з метою розпусти. Арештованих жінок він наказує приводити до себе в помешкання (буцім на допит), і змушує їх під загрозою револьвера зноситися з ним. Гр. Кірилюк у базарний день влаштовує на ринку масові облави на людей, арештовує їх під приводом бандерівців, розганяє таким чином торговицю, тримає їх у в’язниці, а потім відпускає за викуп. Нещодавно він узяв 25.000 зл. від громади Постолів. [...] Нещодавно під час спалення громади Мхава у ґміні Балигород за вбивство двох польських солдатів бандерівцями — спалено близько 40 українських господарств, але за що при тому спалено 14 польських господарств? І вбито п’ятьох поляків, якщо поляки були абсолютно непричетні та постійно переслідувані бандерівцями.
Деморалізація серед вояків була тоді звичайним явищем. У березні 1946 року в Сяніку п’яний офіцер застрелив білетера і випадкову жінку, коли йому відмовили продати квиток у кіно. В липні того ж року неподалік Перемишля капітан ВП застрелив під час їзди потягом стрілочника, котрий стояв біля семафора в мундирі та з ліхтариком, бо подумав, що хтось краде вугілля. На подібну поведінку, безумовно, впливали брак необхідних речей і тривалий період служби.
Слід, однак, зазначити, що частина польської адміністрації та війська намагалися протидіяти (чи, радше, бойкотувати) виселенню в Україну. В одному з українських звітів про це написано так: «Тепер часто є так, що одні викидають у двері, а інші крізь вікно підбадьорюють переляканого дідуся, щоб той не боявся і наполіг на своєму»[334]. Траплялося, що офіцери ВП попереджали мешканців про майбутні виселення, радячи їм сховатися до лісу. Вони пояснювали, що прихильниками виселень є більшовики, а не польська армія та адміністрація. За цих обставин не дивно, що місцеві українці — до всього ще й спонукувані, навіть змушувані українським підпіллям чинити саме так, — намагалися будь-якою ціною уникнути виселень. Вони тікали в довколишні ліси, ховалися в різних криївках, у Бещадах перечікували облави на території Чехословаччини. Часто греко-католики переходили на римо-католицький обряд. З огляду на ці причини, виселення спершу дали слабкі результати. Проте військо після перших невдач змінило тактику:
333
Centralne Archiwum Wojskowe (CAW), 84/241/55, k. 39. Zarządzenie nr 010 34 PP podpisane przez pełniącego obowiązki szefa sztabu pułku por. Bereznickiego i chor. Dyryndo.
334
ЦДАВОВУ, ф. 3833, оп. 1, спр. 153, арк. 44.