Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Володіння їжею та її приготування, навіть наявність жорен викликали підозру. У Черкаській області активісти потрощили всі жорна в селі Тимошівка. Селяни підсумували, що це було зроблено з метою, «щоб не було, де розтерти жменю збіжжя, якщо десь зосталось».[817] Розбили жорна й в іншому селі на Черкащині — Старі Бабани. Селяни вважали, що їхні жорна знищили, щоб отримати від них більше грошей, адже тепер вони мали молоти зерно на колгоспному млині та сплачувати мірчук.[818]

З плином часу вже викликали підозру ті, хто ще залишалися живими: якщо родина ще не померла від голоду, то в них є їжа. Але ж вони ж мали віддати продовольство під час обшуків, отже, це — «куркулі», петлюрівці, польські шпигуни, вороги. Активісти, що проводили обшук у хаті Марка Лещенка з Черкаської області, питалися: «Чому з твоєї родини до сих пір ніхто не помер?»[819] Члени бригади під час обшуку стріхи в хаті Григорія Мороза на Сумщині все не могли заспокоїтися, бо нічого не знайшли, й вимагали його признатися: «Ну чим ти живеш?»[820] З кожним днем вимоги ставали лютішими, а мова грубішою: «Чому ви ще не зникли? Чому досі не померли? Чому ви ще живі?»[821]

Роки та десятиліття по тому, люди, що вижили, по-різному описували чоловіків і небагатьох жінок, які забирали в них їжу і знали, що селяни голодуватимуть. В усній історії ці групи виконавців називають «активістами», «комсомольцями», «заготівельниками», «вбивцями»; а також «залізними бригадами», «червоними командами», «червоною мітлою», що вимела все із села. Інколи їх називали комнезамами за назвою комітетів незаможних селян, створених у 1920 році, адже деякі виконавці були ветеранами цих організацій. Також називали «буксирами», тому що вони як буксирні бригади мали витягувати село з «прориву» у виконанні хлібозаготівельних планів. Інколи їх запам’ятали просто як «росіян», «чужинців» або «євреїв».[822]

Насправді восени 1932 року та зимою 1933 бригади майже завжди складалися з представників різних організацій. Як і в 1930 році, вони часто залучали місцевих партійців та урядовців, комсомольців, державних службовців, ДПУ Такий склад був невипадковим. Якщо всі інституції на селі будуть задіяні, тоді всі нестимуть відповідальність за результати. Часто в них був досвід участі в попередніх хлібозаготівельних кампаніях або вони були активістами проведення колективізації, або членами КНС, інколи аж з 1920 року.