Ще задовго до початку колективізації тип жорстокого виконавця — людини, що розмахує пістолетом, промовляє гаслами та вимагає продовольства — вже встиг закарбуватися в пам’яті радянської України. Ці люди з’являлися в Україні й у 1918, і в 1919 році, вимагаючи хліб для своїх армій. Наступного разу вони прийшли в 1920 році, коли більшовики повернулися до влади. Також вони навідувалися в 1928 і 1929, коли прокотилася нова хвиля нестачі продовольства. Узимку 1932–1933 років вони повернулися, але цього разу поводилися інакше.
На відміну від інших політичних заходів в Україні в 1932–1933 роках, письмових вказівок активістам щодо їхніх дій та поведінки ще не знайдено. Можливо їх не записували, або знищили разом із іншими архівними матеріалами того періоду. В Україні кількість архівних документів цього часового відтинку є значно меншою порівняно з документами за аналогічний період, що зберігаються в архівах Росії. Незважаючи на це, надзвичайно послідовна усна історія вказує на різку зміну поведінки активістів напередодні Голодомору.
Тієї зими угруповання активістів, які працювали по всій території України, почали забирати не тільки зерно, а й усе їстівне, що могли знайти. Вони були озброєні особливими інструментами — довгими гострими металевими щупами, іноді з гачками на кінці, котрими проколювали будь-які поверхні, за якими могло бути сховане збіжжя. У селян було багато найменувань для цих інструментів: залізні прути, щупи, шпичаки, гаки, піки, штики, гострі палиці, списи та шпиці.[770] Тисячі свідків розповідали, як активісти шукали зерно в печах, ліжках, колисках, стінах, скринях, коминах, горищах, дахах і льохах; перевіряли покуття, діжки, порожні стовбури дерев, собачі конури, криниці та під купою гною. Чоловіки й жінки зі шпичаками не зупинялися ні перед чим, шукали навіть на кладовищах, у садках, покинутих клунях та хатах.[771]
Як і їхні попередники, вони шукали хліб. Але додатково забирали насіння, фрукти з дерев, овочі з городу — буряки, гарбузи, капусту, помідори — а також мед з вуликів, масло та молоко, м’ясо та копченину.[772] За спогадами Ольги Цимбалюк, бригади забирали «муку, крупу, де в горшках було, то висипали, брали одежу, одяг. Не можна було ніде сховати. Ходили із шпичками... Шукали по печах, підлоги взривали, стіни здирали».[773] Анастасія Павленко запам’ятала як один активіст, нічого не знайшовши, зірвав намисто з її матері.[774] Лариса Шевчук бачила, як активісти забрали горщики з насінням буряків, квасом і маком, яке її бабуся збиралася посіяти на городі.[775]
Марія Бендрик з Черкаської області згадувала, як активісти «приходили та забирали все. Заглядали в ті глечики і викидували в кого квасолі, в кого сухарі. Витрушували і на підводу клали».[776] У Кіровоградській області Леонід Вернидуб дивився, як обшуковці забрали в його родини кілька качанів кукурудзи, підвішені під стелю на насіння, а також «квасолю, крупу, муку і навіть сушню».[777]
вернуться
768
Shevelov, The Ukrainian Language in the First Haif of the Twentieth Century, 160–7, цитата з 167.
вернуться
769
Vasilii Grossman, Everything Flows, trans. Robert and Elizabeth Chandler (New York: New York Review Classic Books), 2009.
вернуться
770
Боряк, 1933, 684.
вернуться
771
Боряк, 1933, 685–6.
вернуться
772
Багато прикладів можна знайти в кн. Валентини Борисенко, упоряд., Свіча пам’яті: Усна історія про геноцид українців в 1932–1933 роках (Київ: Стилос, 2007), також англ. див. A Candle in Remembrance: An Oral History of the Ukrainian Genocide of 1933–34, trans. Mark Tarnawsky (New York: Ukrainian Women’s League of America, 2010). Для написання цього розділу використано українськомовну версію книжки.
вернуться
773
Свідчення Ольги Вікторівни Цимбалюк, Свіча пам’яті, 229.
вернуться
774
Свідчення Анастасії Миколаївни Павленко, Свіча пам’яті, 130–31.
вернуться
775
Свідчення Лариси Федорівни Венжик (дівоче Шевчук), Свіча пам’яті, 137–8.
вернуться
776
Свідчення Марії Петрівни Бендрик, Свіча пам’яті, 247.
вернуться
777
Свідчення Леоніда Юхимовича Вернидуба, Національна книга пам’яті жертв Голодомору, В. Ющенко, ред., Український інститут національної пам’яті, 65.
