Нескінченна історія

До того ж, Бастіянові думки були тепер зайняті чимось зовсім іншим.

На другий же день подорожі у лісах, які зусібіч оточу­вали Озеро Сліз Мургу, вони натрапили на явні сліди дра­кона Смерґа. Частина дерев, які тут росли, скам’яніли. Во­чевидь, чудовисько, перш ніж приземлитися, дихнуло на дерева крижаним вогнем зі своєї пащеки. В око впадали також виразні відбитки його велетенських лаписьок. Ат- рею, який добре умів читати сліди, знайшов тут ще одні відбитки - сліди підків Гінрекового коня. Отож, герой пере­слідував дракона.

- Не можу сказати, що маю від цього якусь приємність, - напівжартома мовив Фухур, обертаючи своїми рубіново- червоними очима. - Бо ж Смерґ - чи потвора він, чи ні - як- не-як мій родич, хай навіть і дуже далекий.

Вони не пішли за слідом Героя Гінрека, а вирушили в інший бік, адже їхньою метою були пошуки шляху, який виведе Бастіяна додому.

Але відтоді Бастіяна обсіли думки про те, що він наро­бив, вигадуючи дракона для лицаря Гінрека. Так, безумов­но, лицар Гінрек потребував чогось, у чому він міг би себе проявити і показати, когось, із ким він міг би позмагатися. Але ж ніхто не сказав, що Герой Гінрек неодмінно перемо­же. А що, коли Смерґ його вб’є? До того ж, тепер і принцеса Оґламар опинилась у просто-таки жахливому становищі. Це правда, іноді вона бувала занадто зверхня, та невже це давало Бастіянові право насилати на неї таке неймовірне лихо? І найголовніше - хтозна, що іще накоїть Смерґ у світі Фантазії? Сам того не бажаючи, не довго думаючи і ні про що не здогадуючись, Бастіян створив страхітливу загрозу, яка існуватиме далі, без нього, без його відома і, можливо, накличе нещастя на нечувану кількість невинних істот. Мі- сяцівна - він це чудово знав - у своєму світі не робить різ­ниці між добрим і лихим, між прекрасним і потворним. Кожна істота Фантазії для неї однаково важлива і має таке ж, як і всі інші, право на існування. Але він, Бастіян, - чи можна йому поводитися так само, як і їй? А також - або, може, насамперед, - чи бажає він цього?

«Ні, - сказав сам собі Бастіян, - я аж ніяк не хочу ввій­ти в історію Фантазії як творець потвор і чудовиськ. Наба­гато краще було б прославитися добротою, безкорисливістю та самозреченням, стати для всіх прикладом (скажімо, та­ким, як ті, кого називають Свічами Добра і Справедливос­ті), щоби люди знали і поважали мене як великого благо­дійника. Ось чого я насправді хочу».

Місцевість тим часом стала скелястою, і Атрею, повер­нувшись верхи на Фухурі з розвідувального польоту, пові­домив, що за кілька миль звідсіля є ущелина, добре захи­щена зусібіч горами, вочевидь, там можна сховатися від ураганного вітру. Якщо він добре розгледів, у її котловині мало би бути кілька печер; вони врятують мандрівників від дощу і снігу.