Чому Захід панує - натепер

Народи з моря Рамзеса III — це, напевне, також лиходії з оповідей Пілоса та Уґарита. Серед них, за словами Рамзеса, були Шрдн, Шкрш, Днин та Прст. Єгипетські єрогліфи не передають голосних, тому ідентифікація цих назв є улюбленою справою істориків. Більшість вважають, що Шрдн вимовляли як Шерден, давня назва сардинійців, а Шкрш — це Шеклеш, єгипетська назва сицилійців. Днин — це щось менш прозоре, можливо, йдеться про данайців, ім'я, що ним пізніше Гомер називав греків. Щодо Прст певности більше — це Пелесет, єгипетська назва біблійних філістимлян.

Це добрячий коктейль з середземноморських народів; історики ведуть нескінченні суперечки щодо того, що саме привело їх до дельти Нілу. Свідчення строкаті, але деякі археологи вказують на ознаки вищання температури та меншання дощів після 1300 року до н. е. в усіх частинах західного осередку. Вони припускають, що посуха привела до повторення сценарію 2200 років до н. е., спричинила міграцію та падіння держав. Інші вважають, що в осередку настав хаос через землетруси, що дали змогу плюндрувати його й спростили грабіжникам перехід кордону. Змінилися також способи ведення бою. Нові мечі та смертоносні дротики в руках нерегулярної легко озброєної піхоти з периферійних регіонів ставали зброєю, потрібною, аби здолати блискучі, але негнучкі колісничні армії осередку. Свою роль могли зіграти й хвороби. Жахлива чума поширилася з Єгипту до хетів у 1320-і роки до н. е. Одна молитва каже: "Земля хетів, уся вона вмирає"[113]. І хоча вцілілі тексти чуму більше не згадують, вона мала повертатися, якщо це було щось подібне до епідемій краще задокументованих періодів. Близько 1200 років до н. е. населення осередку очевидно меншало. Важка правда в тім, що ми не знаємо конкретних причин кризи, хоча динаміка процесів, що за цим стоять, видається досить очевидною: раптовий зсув стосунків між осередком та його розширюваним прикордонням. Як часто бувало раніше, експансія була двогострим мечем. З одного боку, нове прикордоння на Середземному морі живило піднесення суспільного розвитку. Але, з іншого боку, експансія виявляла нові переваги відсталости й спричиняла руйнівні процеси — міграції, появу найманців, некеровні нові тактики, що загрожували встановленому порядкові. Схоже на те, що в тринадцятому сторіччі до нової ери великі володарі осередку почали втрачати контроль над прикордонням, що його самі й створили.