Чому Захід панує - натепер

Греція становила екстремальний випадок, але імперія хетів теж занепала, а Єгипет та Вавилон боролися за контроль над мігрантами та грабіжниками. Селяни полишили поля, тому поширився голод. Землероби не могли платити податки, тому держави не могли збільшувати військо, а позаяк не було війська, грабунки не було кому зупиняти й місцеві лідери створювали маленькі князівства. Близько 1140 року до н. е. єгипетська імперія втратила контроль над територією теперішнього Ізраїлю. Не маючи командирів, що видавали платню, гарнізонні війська перетворилися на селян чи бандитів. У Книзі Суддів бачимо власну оповідь ізраїлітів про участь у цьому розпаді: "Того часу не було царя в Ізраїлі — кожен робив, що здавалося правдивим в його очах"[116].

Близько 1100 року до н. е. Єгипет сам почав розпадатися на частини. Теби впали; імігранти створили князівства в дельті Нілу, й незабаром Рамзес XI, офіційний богокороль, мусив виконувати вказівки свого власного візира, що захопив трон 1069 року. Протягом кількох сторіч єгипетські тіньові фараони майже не утримували великих армій, не зводили пам'ятників і навіть майже не робили записів.

Асирія, що до того видавалася великим переможцем, з посиленням руху арамейських народів втратила контроль над територією. Близько 1100 року до н. е. поля залишалися незасіяними, скарбниця спорожніла, країною скрадався голод. Простежувати ситуацію стає складніше, бо чиновники робили дедалі менше записів, а після 1050 року до н. е. раптом майже цілком перестали писати. На цей час асирійські міста спорожніли, а від імперії лишилися самі спогади.

До 1000 року до н. е. західний осередок стиснувся. Сардинія, Сицилія та Греція великою мірою втратили контакти з зовнішнім світом; воєначальники дрібнили кістяки імперій хетів та асирійців. В Сирії та Вавилоні міста вижили, але це були лише сумні зменшені відбитки метрополій другого тисячоліття до нової ери на кшталт Уґариту. Купка невеличких держав втрималася в Єгипті, але вони були слабші та бідніші за славну імперію Рамзеса II. І вперше справді понижчав суспільний розвиток. Поповзли донизу числа, що відповідають кожному з показників: на 1000 рік до н. е. люди здобували менше енергії, жили в менших містах, утримували слабші армії та менше вдавалися до писання, ніж їхні попередники близько 1250 року до н. е. Рахунки впали до рівнів шістсотрічної давнини.