Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Нам легко вважати хетів, асирійців та єгиптян окремими народами, бо їхні давні тексти відбивають різні мови й ми звикли до того, що Захід поділений на багато національних держав. Однак на Сході оповідь Сима Цяня про те, що китайці почалися від Ся й поширилися в усі боки, створює спокусу уявити ці ранні держави, що тепер лежать всередині однієї сучасної нації, як такі, що "завжди" були китайськими. В реальності давні Схід та Захід становили, мабуть, доволі подібні мережі держав-суперників, що мали деякі спільні та деякі відмінні вірування, практики та культурні форми. Вони торгували, воювали, змагалися та поширювалися. Із накопичуванням свідчень процеси зростання суспільного розвитку на давніх Сході та Заході видаються дедалі подібнішими. Можливо, колись в Аньяні був дерев'яний зал з листами на шовку та бамбуку, подібними до глиняних табличок з написами в Амарні в Єгипті, що містять дипломатичне листування з чужоземними володарями, що говорили незнайомими мовами. Король Цзиньша міг називати By Діна своїм "братом", коли вони вирішували, чи поводитися з володарями Шаньдуна, як з рівними. Можливо, By Дін навіть відряджав якусь довірливу принцесу Шан як наречену до кишенькового двору на Янцзи, де вона мала знемагати від спеки та народжувати дітей далеко від родини й тих, кого любила. Ми ніколи про це не дізнаємося.
Все розпадається
е раз повернімо до оповіді фон-Денікенових космонавтів. Навіть якби колапс Єгипту та Месопотамії після 2200 року до н. е. здивував космонавтів, як я припускав раніше, вони відчули б лише задоволення, якби повернулися на своєму летючому тарелі до світу By Діна та Рамзеса II близько 1250 року до н. е. Цього разу справді видавалося, що їхню роботу завершено. Західний індекс суспільного розвитку досяг двадцяти чотирьох балів, приблизно втричі більшого рівня, ніж 5000 року до н. е.
Середній єгиптянин чи месопотамієць діставав десь 20 000 кілокалорій на день, а близько 5000 року до н. е. йшлося про 8000. Найбільші міста, як-от Теби в Єгипті чи Вавилон, мали близько вісімдесятьох тисяч мешканців. В містах були тисячі грамотних переписувачів, розквітали бібліотеки. Найбільші армії могли залучити п'ять тисяч колісниць, і цілком можна було припустити, що одна з держав (можливо, Єгипет чи хети) скоро створить імперію, що охопить весь осередок. Нові держави з власними палацами, храмами та боговитими королями розвиватимуться в Італії, Іспанії й ще далі. Тоді осередкова імперія їх також проковтне, аж поки одна велика держава не заповнить всю карту на рис. 4.3. Схід повторить розвиток Заходу на тисячоліття чи два пізніше; можливо, він пройде через руйнації, подібні західним. Захід, можливо, теж зазнає нових розчарувань, але так само, як раніше, вони лише дещо загальмують піднесення суспільного розвитку. Захід збереже своє лідерування, через дві тисячі років винайде викопне паливо й далі пануватиме в глобальному масштабі.
Тому, коли близько 1200 року до н. е. запалали майже всі великі міста західного осередку, від Греції до теперішнього сектору Ґаза, чужинці припустили б, що це нова руйнація, подібна до того, що відбулося 2200 чи 1750 року до н. е., — безперечно, велика, але нічого страшного в довгостроковій перспективі. Навіть коли лихо захопило палаци так раптово, що літописці ледве встигали про нього написати, чужинці не страждали б від безсоння.
Дивна глиняна табличка від приблизно 1200 року до н. е., знайдена в зруйнованому палаці в Пілосі в Греції, починається з загрозливого рядка "вартові охороняють узбережжя"[110]. Інша табличка з тої самої стоянки, написана явно поквапом, описує, схоже, людські жертви, що мали відвернути катастрофу, але текст лишається незавершеним. В Уґариті, багатому торгівельному місті на сирійському узбережжі, археологи знайшли партію глиняних листів у випалювальній пічці, де їх мали висушити перед відправленням. Уґарит був спустошений раніше, ніж будь-хто міг повернутися й забрати тексти. Ці листи про дні вмирання міста читати сумно. Один від короля хетів, що просить харчів: "Це питання життя та смерти!"[111] У іншому король Уґариту пише, що, коли його військо та кораблі пішли з міста та намагалися підтримати хетів, "ворожі кораблі прийшли сюди, спалили мої міста й заподіяли зло моїй країні".
Скрізь впала темрява, але надія була жива, поки стояв Єгипет. У храмі, збудованому на пошану собі самому, фараон Рамзес III залишив напис, що, здається, перебирає на себе уґаритську оповідь: "Чужі країни змовилися на своїх островах. Жодна земля не могла витримати їхні збройні напади"[112]. Ці чужоземці — Рамзес називає їх народами з моря — підкорили хетів, Кіпр та Сирію. Тепер, 1176 року до н. е., вони пішли на Єгипет. Але вони не врахували, що є богокороль.
110
"вартові...": Pylos tablet An 657, translated in Chadwick 1987, pp. 40-42.
111
"це питання...", "ворожі кораблі...": Ugarit tablets RS 20.212 and 18.147, translated in Astour 1965, p. 255.
112
"Чужі країни..." тощо: Ramses III, Medinet Habu inscription, translated in Pritchard 1969, pp. 262-63.