Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Так само, як єгиптяни та вавилонці, урядовці Шан повільно запроваджували нову зброю. Вони, напевне, дізналися про колісниці від народів ґуї та цян, своїх північних та західних сусідів — оракульні кістки згадують, що ці народи використовували колісниці у війні. У часи By Діна Шан використовували колісниці лише під час полювання, і навіть тоді не надто часто. Найповніша оповідь розповідає, як By Дін розбився, переслідуючи носорога. Він врятувався, але дехто принц Ян забився так сильно, що ціла низка оракульних кісток описує спроби викликати духів, аби ті притлумили його біль. Через сто років Шан використовували кілька колісниць на війні. Проте, на відміну від хетів та єгиптян, вони, замість збирати докупи, розосереджували колісниці серед піших вояків, можливо, аби ними пересувалися офіцери.
Стосунки Шан з північно-західними сусідами сильно нагадують стосунки месопотамійців з хуритами та хетами за п'ятсот років до того. Так само, як месопотамійці, Шан торгували та воювали зі своїми сусідами, ще й налаштовували їх одних проти одних. Одну з таких груп, Чжоу, на оракульних кістках вперше згадано як ворога близько 1200 року до н. е. Потім вони постають як союзники, але на 1150 рік до н. е. вони знов вороги, що тепер очевидно мешкають в долині Вей. Поки Чжоу ставали та переставали бути друзями Шан, вони водночас адаптувалися та сприймали ті елементи культури Шан, що їх задовольняли. Близько 1100 року до н. е. вони формували власну державу, з палацами, бронзовим посудом, віщуванням та багатими похованнями. На похороні одного гонорового Чжоу в стилі Шан розтрощили колісницю; королі Чжоу навіть одружувалися з принцесами Шан. Але потім, знов подібно до поводження месопотамійців з їхніми сусідами хуритами та хетами, що їздили на колісницях, Шан втратили контроль над ситуацією. Чжоу напевне зібрали союз південно-західних народів і близько 1050 року до н. е. вже погрожували самій великій столиці Шан, Аньянові.
Коли все пішло не так, держава Шан розпалася досить швидко, так само, як давні західні держави. Згідно з оракульними кістками, внутрішня динаміка еліти Шан від приблизно 1150 року до н. е. розладналася. Король став могутнішим, але мав менше аристократичних прибічників. Близько 1100 року до н. е. колонії Шан на півдні, можливо, розвалилися і багато союзників, ближчих до домівки (як-от Чжоу), перекинулися на інший бік.
1048 року до н. е. Ді Синь, король династії Шан, ще міг зібрати вісімсот лордів і заблокувати напад Чжоу, але через два роки все вже було інакше. By, король Чжоу, зібрав триста колісниць і обійшов Аньян, аби напасти іззаду. З поеми, можливо, тогочасної, випливає, що колісниці Чжоу були визначальними:
Ді Синь покінчив життя самогубством. By переміг деяких лідерів Шан, стратив інших та залишив сина Ді Синя васальним королем. Політичні заходи By скоро призвели до негараздів (як ми побачимо в розділі 5), але на той час розрив між Сходом і Заходом у суспільному розвитку вже різко поменшав. У землеробстві, селах, містах і державах Захід стартував на дві тисячі років раніше, але протягом третього та другого тисячоліть до нової ери лідерування Заходу поменшало до лише тисячі років.
Ще у 1920-і роки більшість західних археологів вважали, що знають, чому Китай почав наздоганяти: тому, що китайці копіювали в Заходу майже все — землеробство, кераміку, будівництво, металургію, колісниці. Сер Ґрафтон Еліот Сміт, британський анатом, що працював у Каїрі, так сповнився ентузіязму, що навіть спромігся дати заздрісникам Єгипту погане ім'я. Де і на що б він не дивився — піраміди, татуювання, оповіді про карликів та велетнів — Еліот Сміт бачив копіювання єгипетських архетипів, позаяк, як він сам себе переконав, єгипетські "діти Сонця"[119] несли "геліолітичну" (сонцеву та кам'яну) культуру по світі. Він дійшов висновку, що, коли до цього підійти правильно, всі ми єгиптяни.
118
"Військові колісниці...": "Great brightness," Classic of Odes, translated in Waley 1937, no. 246.
119
"діти Сонця": G. E. Smith 1915.