Печатка Святої Маргарити
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #2
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-001-9
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Печатка Святої Маргарити». Краткое содержание книги:
Виконуючи завдання, Марко опиняється у вирі нових, сповнених небезпеки пригод. Йому належить пройти майже втраченим за віки слідом, не загубити самого себе, дати відсіч підступам ворогів та зберегти віднайдене кохання…
Лора Підгірна — випускниця історичного факультету Кам’янець-Подільського університету, журналістка та громадська діячка, автор проекту «Літературний туризм». Представлений роман є продовженням її успішного дебюту — українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа. Червона Офелія» (2017 р.)
— Чудово, Зоє, — відсторонився від неї. — Іди вже, пізня година. Дійдеш сама додому?
— А що мені станеться… Мене у Волочиську тепер ніхто пальцем торкнутися не посміє.
— От і добре. Іди, Зоє, додому, не затримуйся ніде. Завтра ще поговоримо.
— І Вам дійсно від мене більше нічого не потрібно? — перепитала Зоя.
— Ні, Зоє… Не потрібно. Ну… може, іншим разом.
Тільки-но секретарка Кашина зникла за дверима, Марко видихнув.
— Оце так… — проказав сам до себе. — Чого бідне — бо дурне, чого дурне — бо бідне…
Знову вклався, не розстеляючи, на пропахле гірким одеколоном та цигарками ліжко Кашина і заснув.
* * *
На світанні Марка розбудили крики і ґвалт, що доносилися із кабінету коменданта. Жалібно скавулів жіночий голос. Йому вторив добірними матюками чоловічий. Швед підхопився, прислухався… Чоловічий нагадував голос Порфирія Кашина. А жіночий…
Миттю накинув кителя, кинувся босим до дверей.
Там у кабінеті із закривавленим обличчям лежала розхристана і розпатлана Зоя. Над нею, приставивши до скроні наган, зачервонівшись у шаленстві, нахилився Порфирій Кашин.
— Прощайся с жизнью, тварь!
— Стоя-я-я-ять! — крикнув Марко. — Стоять, Порфирий! Мать твою, прекрати немедленно!
Палець Кашина на мить застиг над спусковим гачком.
— Товарищ Клєвєров? Ва-валериан Алексеевич… А что Вы здесь делаете? Откуда Вы взялись?
Від нього несло перегаром за версту. Шведові аж подих перехопило від смороду, що виривався з відкритого у здивуванні писка коменданта.
Марко відштовхнув Порфирія.
Гримнув постріл. Портрет Леніна на стіні підстрибнув, ніби у нього вселилася нечиста сила, і з дзенькотом полетів на підлогу.
Швед кинувся до Зої, яка заледве тямила, що з нею відбувається, підняв, обережно всадовив на стілець.
— Ты дурак, Порфирий? Ты что делаешь? — гукнув Кашину, дістаючи з кишені хустинку. — Ты зачем по вождю революции стреляешь?
— Товарищ Клеверов… эта тварь… эта тварь! Пригрел, называется, за пазухой змею…
— Совсем с ума сошел? Кто тварь? Товарищ Ленин?
— Нет… Нет! — Порфирій замахав руками, важко піднімаючись з підлоги. — Товарищ Ленин здесь ни при чем! Вот эта тварь! Зойка!
Марко тим часом змочив хустинку водою з графина й узявся витирати Зоїне закривавлене обличчя.
— Ты ей, идиот, чуть нос не сломал! Что случилось, Порфирий? — гаркнув до Кашина.
— Товарищ Клеверов! — віддихавшись нарешті, проказав той. — Эта сучка, которую я обогрел и дал возможность жить по-человечески, оказалась связанной с местными контрабандистами!
— Откуда такие сведения? — запитав Марко. — Доказательства какие есть?
— Я же вчера, — відповів Порфирій, наливаючи і собі води, — я же вчера полдня і всю ночь с хлопцами этих сволочей выслеживал!
— Оно и заметно, — скривився Марко. — Разит от тебя, как от…
— Они же через границу переправляли товары, оружие… Представьте, товарищ уполномоченный! — не вгавав Кашин.
— И что, поймал? Дали показания?
— Никак нет, товарищ уполномоченный… убежали. Одного ранил я лично. Смертельно, к несчастью. Зато накрыли их хату. А там нашли документы поддельные, пропуска с моей подписью, с печатью комендатуры… Представляете? Это же… Это же диверсия!
Марко зневажливо подивився на Кашина.
— А сегодня, приехав сюда, узнаю от дневального, что Зойка среди ночи приходила в комендатуру, сказала, дело у нее тут срочное! Кто ж, окромя этой суки, мог печать или бланки пропусков им достать, подпись мою подделать? Она всё, шалава подзаборная! Она! Советская власть ее за человека посчитала, доверила важную ответственную должность, а она… Ты, сука, говори! Ты бланки пропечатанные из кабинета воровала? — знову кинувся Порфирій до Зої. Марко ледь устиг перехопити його.
— Ану-ка, остынь, Порфирий! Сядь!
— Так она ж это! Она! Кто же еще мог своровать из моего кабинета бланки? — заволав той. — Ты что здесь вчера ночью делала, сука, пока меня не было? Вот и ответ, кто своровать мог…
— Да кто угодно, Порфирий, мог своровать, — проказав Марко, позіхаючи. — Учитывая, что у тебя здесь не комендатура, а бордель!
Кашин мішком гепнувся на стілець, витріщився на Шведа.
— Вы на что намекаете, товарищ уполномоченный?
— На то, что вчера секретарша Зоечка среди ночи пришла в комендатуру, чтобы ублажить тебя, Порфирий, как обычно она это делает по твоему приказу.
Зоя з жахом подивилася на Шведа і важко ковтнула повітря.