Печатка Святої Маргарити
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #2
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-001-9
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Печатка Святої Маргарити». Краткое содержание книги:
Виконуючи завдання, Марко опиняється у вирі нових, сповнених небезпеки пригод. Йому належить пройти майже втраченим за віки слідом, не загубити самого себе, дати відсіч підступам ворогів та зберегти віднайдене кохання…
Лора Підгірна — випускниця історичного факультету Кам’янець-Подільського університету, журналістка та громадська діячка, автор проекту «Літературний туризм». Представлений роман є продовженням її успішного дебюту — українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа. Червона Офелія» (2017 р.)
— Зойка, сука! — прошипів Кашин. — Знал, что сдаст.
— А ежели знал, зачем посвящал ее в такие вещи? И не надо было над женщиной измываться. Женщина ласку любит, а не чтобы ее сапогом по лицу, — майже по-дружньому проказав Марко. — А вчера ты, Кашин, говоришь, облаву делал?
— Ну, делал…
— Охотился, значит, за теми, кто с тобой делиться не захотел? — поцікавився Марко. — Не умеешь ты, товарищ Кашин, с людьми работать… Совсем не умеешь, — зрезюмував Швед. — Вот теперь и думаю… что мне товарищу Мальцеву докладывать о тебе? Может, так: комендант Волочиской погран-заставы товарищ Порфирий Кашин оказался врагом революции и чуждым елементом, под прикрытием своей должности имел сношения с врагами советской власти, поощрял контрабанду и вместе со своими подельниками…
— Да что Вы, Валериан Алексеевич… — простогнав Кашин. Безрадісно подивився перед собою, перевів погляд на Марка, що все ще босоніж, у розстібнутому кителі сидів перед ним. — Прямо демона из меня слепили. Словом… не надо… Я готов… Готов сотрудничать с товарищем Мальцевым на всех приемлемых для него условиях. Но мне тоже…
— Что — тоже?
— Мне тоже нужны гарантии. От товарища Мальцева, — невпевнено проказав Порфирій.
— Какие гарантии? — перепитав Швед.
— Гарантии, что меня завтра не сдадут… Вы же понимаете, товарищ Клеверов… я же, получается, совсем ни в грош тогда… — майже благально пробелькотів Кашин.
— Понимаю, Порфирий, — відповів Марко. — Но ты, когда все это затевал, уже понимал, что цена твоей жизни — грош, ежели попадешься… Не будет тебе никаких других гарантий, кроме моей. Я твоя гарантия. И от меня будет зависеть, будешь ты, Порфирий Кашин, в чести или под трибунал пойдешь. Понял? Вернее, от твоих действий дальнейших.
Кашин прикусив губу. Такого повороту справи він не очікував… Цей уповноважений від Мальцева звалився наче сніг на голову і з першого ж дня так упіймав його за дулу! Це ж треба!
І Мальцев… скільки до Волочиська приїжджав, пив, жер, із Зоєчкою у стодолі перекіцкався… А виявляється, приглядався, вникав, винюхував, аж поки не взяв його, Порфирія, за зябра! Точно Зоя, сука, здала його! А він і не здогадувався, думав, дурепа, слабка на передок; на такій орати можна… А вона… сука… усе про нього доносила Мальцеву… Та й він сам давно втратив пильність. Може, хто із подільників мальцевською людиною був… Обробляли його, ловили на живця… Ет! Попався ні за цапову Душу!
Тим часом Марко піднявся, потягнувся, глянув весело на розчавленого Кашина.
— Зоечки нет… Кофе мне кто приготовит, а, Порфирий? Корякин твой? Показывай, где умыться-побриться можно… А то я сижу тут босой с тобой, а на улице уж давно утро.
— Умыться-побриться… — машинально повторив Кашин. — Сейчас, товарищ Клеверов. Сейчас все устроим.
Марко попрямував до кімнати, в якій спав.
— И это… — проказав вже мало не біля самих дверей. — Зоечку больше не трогай. Теперь она моя баба. Понял? Не смей больше ее ни к чему принуждать.
— Понял, товарищ Клеверов… — знову пробелькотів Кашин, та Марко присікуватися не став. Адреналін від вранішньої катавасії збадьорив його не гірше за каву чи холодний душ і налаштовував на зовсім інший лад. Тепер слід було подумати про те, як правильно обмалювати ситуацію Мальцеву, аби забезпечити необхідні тили…
— Погоди-погоди, — проказав Кашин собі під носа, коли Марко зник за дверима. — Эта сука сдаст тебя так же, как меня тебе сдала… Дай только время, Клеверов!
* * *
Вже увечері Швед телеграфував до Кам’янця послання з таким безневинним текстом:
«Кам'янець-Подільський
Марії Коропець
Маню, тут гарно, риби на Збручі доволі. Але сама розумієш, кордон. Рибалити заборонено. Та не біда, є ще кілька ставків. Мій приятель — з місцевих — охоче покаже там усі рибні місця. Тому, якщо хочеш бути ближче до мене, приїжджай до Волочиська. А як ні, то, коли будемо вдало рибалити, відправлятиму тобі тараньки».
Прочитати його у правильному контексті адресату було нескладно:
«Контрабанда на Збручі процвітає, хоч і є певні моменти — все-таки кордон. Але є ще кілька нових каналів. Кашин упіймався і готовий здати усі свої зв'язки… Хочеш бути у курсі справ — приїжджай до Волочисъка, а ні — матимеш долю від Кашина з кожної його оборудки…»