Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Еміль Лінденфельд спершу мешкав у Відні сам, як і Рита, потім переховувався «у родичів-неєвреїв». Це спонукало до думки, що він міг бути наполовину євреєм або ж він залишався у Відні як «не єврей». Після війни Еміль та Лідія розійшлися, на відміну від Леона та Рити, які возз’єдналися у Парижі.

Читаючи цю оповідь зятя Еміля, я нагадав собі мамину згадку про те, що чоловік, який був Емілем Лінденфельдом, як я тепер знав, приїздив до Леона і Рити у Париж після війни. Після цього візиту її батьки посварилися. Очевидний висновок — але не єдиний — що Рита та Еміль були коханцями, що він приїхав до Парижа після війни, аби знайти її і переконати повернутися до Відня. Тоді я про це Сандрі нічого не сказав, втім згодом, коли ми краще познайомилися, я поділився цими міркуваннями.

Я подякував Сандрі за те, що вона відповіла на мій телефонний дзвінок. Вона попросила мене надіслати їй копію фотографії дідуся, тієї, що висіла на стіні над моїм робочим столом. Я виконав прохання Сандри, а через кілька днів вона відписала. Наша телефонна розмова змусила її покопирсатися у паперах Еміля, які їй надіслали до Нью-Йорка з Відня після його смерті. У неї були альбоми з фотографіями, деякі з яких могли бути з довоєнних часів. Якщо мої дідусь і бабуся мали фотографії Еміля, можливо, Еміль теж мав світлини Леона і Рити?

«Надішліть фото ваших дідуся і бабусі», — запропонувала Сандра. Я надіслав фотографії Леона та Рити з їхніх паспортів, виданих нацистами. Ритине фото було зроблене приблизно 1941 року, те, на якому вона виглядає засмученою. Я довго вважав, що причиною цього була розлука з чоловіком і дитиною. Тепер я почав гадати, чи це не через якусь іншу причину, можливо, пов’язану з Емілем.